Чехоня – риболовля

Чехоня – риболовля

Чехоня

Тіло чехоні подовжене, сильно стисле з боків. Спина майже пряма, черевце опукл, що має шкірястий кіль, який починається в горла й закінчується перед анальним отвором. За формою тіло нагадує шаблю, у звязку із чим чехоню іноді називають «шабля». Грудні плавці довгі, загострені. Спинний плавець невеликий, розташовується над довгим анальним плавцем ближче до хвостового. Хвостовий плавець сильно выемчат, його лопати загострені. Голова невелика, тупа. Рот верхній, нижня щелепа сильно піднімається нагору. Очі великі. Луска тонк, що легко спадає, блискуча. Бічна лінія розташована в нижній частині тіла під грудним плавцем, різко звивається. Тіло сріблисте, спина чорна із зеленуватим відтінком. Спинний і хвостовий плавці сіруваті, інші – жовтуваті

Чехоня – мешканка відкритої, глибокої води. Улітку вона перебуває переважно в товщі води, але часто піднімається до поверхні, полюючи за повітряними комахами або дрібними рибами, або, навпаки,- опускається на дно. Улюблені місця – глибоководні стромовини поблизу вирів, місця під кручами, які покриті заростями верб, з яких у воду падають різні комахи, що є кормом чехоні. Однак близько до берегів вона не підходить. Тримається звичайно зграями на середньому й швидкому плині, на великих плесах. Удень перебуває в постійному русі, однак веде осілий спосіб життя, тобто особини однієї зграї постійно освоюють певна ділянка водойми. Уночі вони невеликими зграйками ховаються в укриття на помірному плині – поглиблення дна ріки за перекатами, за поваленими у воду деревами, невеликими острівцями. Зі зниженням температури води її череди перекочовують на ями з уповільненим плином

Навесні перед розмноженням зграї чехоні роблять тривалі пересування нагору за течією рік, заходячи під час розливу й у них заплави

Ікрометання чехоні спостерігається при температурі води 15-20°. Вона може нереститися як на мілководних перекатах прибережної частини заплави, так і в самім руслі ріки, що залежить від величини підйому паводкових вод. Глибини на нерестовищах не перевищують 1 м. Місця нересту покриті луговою травянистою рослинністю й рідкими чагарниками. Оболонки обметаної ікри чехоні не клейкі й, сильно набухаючи, ікра стає плавучою й легко зноситься плином з місць нересту. Зародки розвиваються в ікрі в процесі її дрейфу (спливання за течією) у товщі води. Чехоня має досить значну пристосовність до умов розмноження. Так, у водоймищах одна частина череди чехоні зберігає типовий для цього виду характер розмноження й нерест у проточній заплаві ріки серед рослинності. Для цього вона косяками піднімається у верхні плеса, заходить у його припливи й використовує для розмноження залиті водою прибережні ділянки заплави. Після нересту виробники, а пізніше й молодь вертаються на нагул у водоймище. Частина череди чехоні пристосувалася до нересту в товщі води у відкритих плесах водоймищ і в їхніх мілководних затоках, що утворюються при затопленні осушной зони. Розмноження відбувається на глибинах 2-3 і більш метрів. Тут ікра инкубируется у зваженому стані майже в дна в непротічних умовах. Пристосування чехоні до розмноження в умовах водоймищ дозволяє сподіватися на збереження цієї риби в річковій системі після зарегулювання її греблями

Розвиток зародка триває протягом 2-3 доби, що значною мірою залежить від температури води. Личинки, що вилупилися з ікри, також зносяться плином. Поблизу нерестовищ і в заплаві вони можуть бути до кінця паводка. Разом зі стоком паводкових вод у русло ріки попадають і личинки, які протягом місяця перетворюються в мальків. Самці чехоні беруть участь у нересті, починаючи з одне-, дворічного віку, самки – із двох-, трехгодовалого. Серед особин одного віку самці дозрівають раніше самок, коли довжина їх тіла перевищує 20 див. Плідність самок зі збільшенням їх розмірів збільшується. Наприклад, самка чехоні із Дніпра довжиною 23,5 див мала близько 4,6 тис. ікринок, а довжиною 44,5 див – понад 72,3 тис. штук. Уся ікра выметывается одночасно. Росте чехоня досить швидко. Найкраще вона росте в перші роки життя, з настанням полової зрілості темп росту її знижується. Наприклад, у нижньому плині Південного Бугу довжина тіла чехоні на першому році життя становила в середньому 7,5 див, на шостому – 33,6 див. У цей час довжина найбільш великих особин чехоні із Дніпра у віці девять років не пе
ревищує 45 див при вазі трохи більше 800 г, хоча раніше тут виловлювалися риби, довжина яких перевищувала 70 см.

У міру росту й розвитку харчування чехоні міняється. Якщо личинки харчуються переважно дрібними тваринами, що живуть у товщі води,- дрібними рачками, коловертками, то пізніше вона переходить на харчування личинками комах і їх дорослими формами, а також рибами (тюлька, плотва, ялець, верховка, піскар і ін.). У період розмноження чехоня майже не харчується, зате після нересту харчується досить інтенсивно. При низькій температурі води – пізньої восени й узимку – вона припиняє харчування. Протягом доби чехоня найбільше інтенсивно харчується в ранковий і передвечірній годинник. На жертву накидається з жадібністю, не полохлива, звертає увагу на все, що пливе на поверхні води й зовні схоже на корм. На риб нападає раптово, часто плаваючи з майбутньою жертвою в одній зграї. Після піймання риба йде в глибину, але незабаром знову зявляється поблизу зграї, непомітно прилаштовуючись до неї збоку або позаду, вибираючи чергову жертву. Проявляє активність іноді й уночі.

Чехоня живе в ріках і осолоненных ділянках Чорного, Азовського, Каспійського, Аральського й Балтійського морів. У водоймах України найбільш численна в нижньому плині Дніпра і його водоймищах, звідки навесні заходить у припливи. Рідше вона зустрічається в нижніх плинах Дунаю, Дністра, Південного Бугу, а також у прилягаючі до них осолоненных ділянках лиману. Зрідка заходить у Сіверський Донець. У ріках Закарпаття й у деяких водоймищах Криму також нечисленна.