Лабардан – це тріску
В одну із серпневих білих ночей ми з Антоном Антоновичем ішли уздовж Мурманського причалу. Серед танкерів і траулерів побачили білосніжне судно. Назва воно мало незвичайне: «Персей». Це було знамените експедиційне судно Полярного науково-дослідного інституту морського рибного господарства й океанографії імені Н. М. Кни-Повича. З «Персея» зійшов парубок і зненацька запитав:
- Прагнете піймати лабардану? чи Бачите, «Персей» недавно повернувся з експедиції. Видобуток мені не потрібна, але так хочеться відвести душу на риболовлі! Тому й запрошую вас, але з умовою: пійману рибу поберете собі
мы погодилися й через годину вийшли на простір Кольського затоки. Алеша (так кликали нашого нового знайомого) сіл на корму в мотора й запитав:
- А ви знаєте, що за риба лабардан? Тріску. Так її колись називали. Одному ловити не цікаво, побоювався, що ви не погодитеся їхати, от і згадав цю стародавню назву, щоб затягти
наконец ми на місці — у невеликій губі, напроти якої Алеша виключив мотор. Потім він вийняв набір снастей: три більші, близько 50 див довжиною, мотовила з волосінню діаметром 0,6 мм і два одноручні спінінги. Лісочка одного мотовила кінчалася важкою саморобною блешнею, поверхня її так блищала, що видалася відполірованою. До волосіні іншого мотовила було прикріплено важке грузило вагою 150-200 г, а в 30-40 див нижче його привязаний трійник. Такий же виявилася н оснащення спінінгів
- Вибирайте, — сказав Алеша.
я побрав одноручник із блешнею, Антон Антонович теж, Алеша мотовило сблесной.
- Ловити будемо в дрейфі над банкою, — сказав Алеша.- Над ними тут усе ловлять: і ми, аматори, і промисловики
- Пятдесят метрів, — сказав Антон Антонович, коли його блешня дістала дпа й лісочка ослабнула
- Скоро приплив почнеться, тоді тут ще глибше буде. Це добре: у приплив клює куди краще, чим у відлив. Я спостерігав це скрізь, де б не ловив. Урахуйте, принада повинна перебувати в метрі або двох від дна: тріску — донна риба
насаживали шматки солоної риби. А потім, піймавши першу, розрізали її на шматки й стали насаживать замість солоної
алеша показав, як ловити: насадку вилучити на дно, потім трохи підняти й медлсппо вести нагору. Якщо поклевки не піде, потрібно швидко вилучити насадку й усе повторити. Слід урахувати, що лов ведеться на великій глибині, і при підсіканні лісочка розтягується
наконец я відчув сильний ривок. Видалося, підмотування волосіні триває довго — дуже хотілося побачити видобуток. Вона робила такі ривки, що створювалося враження: тягне в одну сторону, але незабаром припиняє й починає тягти в іншу, знову кінчає й тягне ще кудись. Нарешті, у воді завиднілася сіра тінь, стремившаяся втекти від човна. Довелося попрацювати котушкою, перш ніж риба здалася в борту. Зовсім укоротивши лісочку, я пустив у діло «ляп», як тут називають багорик. Через секунду риба підстрибувала на дні човна
- З почином! – сказав Алеша. – Кілограма три потягне
вскоре тріска заспокоїлася, і можна було розглянути її. Спина в неї зеленувато-сіра, покрита безліччю коричневих плям. Боку того ж цвіту, але світліше, черево білувате. З підборіддя звисає вус. Рот великий, верхня щелепа довше нижньої. Хвостовий плавець начебто підрублений — зовсім без вилучення, бічну лінію дуже добре видне. А от і характерна ознака: три спинні плавці, висота їх до хвоста поступово зменшується
почти одночасно Алеша теж витягся тріску, вона виявилася крупніше моєю. Потім поклевки випливали часто — видиме, або зграя підійшла до нас, або ми придрейфовали до неї. Але через півгодини все припинилося — напевно, човен знесло дуже близько до берега. Тоді ми побрали курс на іншу банку. На новім місці ми відразу ж знайшли тріску: поклевки знову стали частими
говорят, що слово «тріску» придумали помори: при сушінні вона розщеплюється, розтріскується па смужки. Ми ловили вид, який називається атланто-скандинавським. Гранична довжина його 170 див, а вага до 40 кг, звичайно ж тріску значно менше. Цей вид уважається тут не просто промисловим — у прибережних водах він становить 90 відсотків загального улову донних риб. Промишляти тріску російські помори почали давно.