МАСТЫРКА, ВОНА Ж МОНАСТЫРКА (частина третя)

МАСТЫРКА, ВОНА Ж МОНАСТЫРКА (частина третя)
Автор: Олександр Кудин www.rybolov.com.ua

продовження

Отже, Хмельниччина, сіло Корыстова, прекрасна неглибока водойма площа-дью більш 50 га. Риби дуже багато, в основному карасі й коропи будь-якої величини. Але за словами місцевих жителів риба дуже часто геть-чисто відмовляється клювати. Саме з такою ситуацією тут зіштовхнувся і я
Перший день видався вкрай невдалим. У коші плескалося пари карасиків, що спокусилися хробаком, і нічого більш, якщо не вважати сотню смугастих « матроси-ков», які через кожні пять хвилин ( як за розкладом) злісно смикали хробака, і зрештою виявлялися на гачку. Це було зовсім неправильно. Увечері, зваживши все за й проти, я покопався в багажнику й до превеликої радості виявив кілька порцій мастырки, яка провалялася там уже кілька днів і придбала добре помітний кислуватий дух. Ну що, ризикнемо?
И раннім ранком почалося шоу, яке я не забуду ніколи в житті. Я распо-лягав поблизу дамби й закидав насадку метрів на 20-25, під зарості крапивки, що росте практично по всій водоймі, а в дамби було найбільш зручне місце для здійснення далекого заброса. Ледь поплавець займав вертикальне положення, як відразу випливала певен поклевка. Риба немов з ланцюга зірвалася. Попадався карась вагою від 100 г і до 1,5 кг. За дві години я їх виловив штук 100 (підрахунки зразкові, тому що я практично всіх карасів відпускав, залишивши пяток «постолів» для юшки). На другий день усе повторилося знову, щоправда, крім карасів удалося витягнути ще й пари солідних коропів. Місцевим же рибалкам катастрофічно не везло. Десяток дрібних карасиків – от результат мого сусіда за полудня. Ловлячи його заздрі погляди, я віддав йому всю, що залишився мастырку. Поки я укладав снасті в багажник, сусід виловив трохи пристойних карасів. На наступний ранок, тільки-но вглядівши мене, давешний рибалка підійшов до мене зі словами дяки. Розчулений я дістав усю свою мастырку й, розділивши її на дві рівні частини, віддав одну з них колезі по захопленню. З того памятного дня пройшло багато років, але ми з Миколою дружимо дотепер. Більше того, про всі тонкощі й нюансах виготовлення мастырки я в той же день розповів моєму новому другові, і до мого відїзду в Коли мастырка виходила не гірше чому в мене. У цей момент Микола Іванович Пысюк у своєму окрузі слывет одним із кращих рибалок і всі завдяки їй, рідної мастырке. Аналізуючи вищеописану ситуацію, можна зробити єдино правильний висновок. Усі невдачі місцевих рибалок відбувалися через те, що до цього памятного дня вони нічого не знали про супернасадку. Точніше сказати знали вони сама назва «мастырка», і навіть ловили на таку… Але отут є одне дуже істотне «але».
Ловили вони на «суху мастырку», якої в єдиному тутешньому магазині було кілька видів. Заради інтересу я купив по пакетикові кожного виду цієї продукції й, розбавивши ці «шедеври» водою й ретельно вымешав, провів своеобраз-ную експертизу. Висновки були невтішними. Запах у всіх сухих мастырок був дуже різким і вкрай огидним. Одягнена на гачок вона відразу розпадалася. З етичних міркувань я не буду називати виробників цих мастырок, але можу сказати, що всі вони були українського виробництва, а на одному з пакетиків не був зазначений навіть виготовлювач. Тому в такій ситуації можу порадити тільки одне – не спокушайтеся дешевим товаром, – скупий платить двічі.

Тепер, коли мені зрідка вдається навідатися на Хмельниччину, ми з Колій і ще декількома місцевими рибалками влаштовуємо на водоймах справжня вистава. Часом доходить до того, що біля нас збираються юрби зевак, які геть-чисто забувають про свої снасті й, роззявивши роти, стежать за всіма нашими манипуля-циями – починаючи від наживления мастырки й закінчуючи виведенням риби. Як правило, такі риболовлі закінчуються «прес-конференціями» і ми із друзями по черзі відповідаємо на всі питання, що цікавлять глядачів, а ті у свою чергу, озброївшись олівцями й блокнотами, усе записують. Прагнете, вірте, прагнете – ні, але майстерність деяких рибалок, прислушавшихся до наших рад, помітно зросло
А тепер поговоримо ще про одну немаловажну деталь – якому аттрактанту віддає перевагу певний вид риби. Щоб було більш зрозуміло, спробуємо розділити цю тему на дві складові, а саме: яка добавка краща і яка вкрай небажана
Якщо ви збираєтеся ловити сазана, коропа або білого амура, те найкращої до-бавкой буде ваніль. Також можна в мастырку додати небагато свіжого, меду, або лляного масла. А от аніс і лавандове масло можуть не принести позитивн
их результатів, і навіть навпаки – віджахнуть велику рибу
Карась, лящ, густера, плотва клюють краще, якщо мастырку заправити анісом або конопельним маслом. Гарних результатів можна добитися, додавши в мастырку крапельку часникового соку. Лавандове масло й ваніль для лову цих риб краще не застосовувати. А от при лові великої червоноперки лавандове масло не перешкодить. Але й усі вищеописані аттрактанты теж можна використовувати
Язь – один з найбільш бажаних трофеїв. Тут можу порадити тільки од-але – використовувати тільки мастырку із природнім заходом, тобто без аттрактантов.
Іноді мастыркой може спокуситися головень, і навіть жерех. Але це трапляється рідко. В основному вони віддають перевагу мастырке, заправленої конопельним маслом. На мастырку з іншими аттрактантами мені цю рибу ловити не доводило

Усі перераховані вище рекомендації із приводу аттрактантов – мої наблю-дения за багаторічну практику. Я абсолютно не здивуюся, якщо хтось із читачів з ними не погодитися. Адже, як відомо, водойма водоймі ворожнеча, що вже говорити про регіони. Загальновідомо, що й періоди клювання й відношення риб до певних добавок у різних областях України суттєво рознятися. Тому, якщо ви, шановні читачі, помітили що-небудь у цьому плані цікаве, і можете внести деякі нововведення у використання аттрактантов – обовязково напишіть нам. Чекаємо від вас інформацію снетерпением.

продовження

Дата: 22 Окт 2009 | Категории: наживка для пресноводных рыб
«
»

Комменты уже нельзя оставить.

Всё о рыбалке

Лучшее видео: