Минь

Це єдиний прісноводний представник целого відділу риб — безколючих, до якого ставиться тріска, навага й інше сімейство — камбали. З останніх, втім, один вид (Platessa flesus — камбала) зустрічається й у Ладожском озері, входить в устя Неви й інших рік, а в Північній Двіні й у Віслі піднімається очевидно, дуже високо.

По своєму зовнішньому виду минь має якесь, хоча й досить віддалене, подібність із сомом. Голова в нього дуже широка, сильно приплющена, як у жаби, на підборідді перебуває невеликий вусик; ока мале, упасти широка, усаджена дуже дрібними численними зубками, начебто щітки, і верхня щелепа трохи довше нижньої. Грудні плавці короткі; два перші променя черевн, що перебувають поперед останніх, витягнуті в ниткоподібні відростки; спинних плавців два й короткий передній близько примикає до другого, який простирається до закругленого хвостового плавця; останній має дуже велика кількість променів (36-40) і зєднаний із заднепроходным, теж дуже широким. Усе тіло покрите дуже дрібними, ніжними лусочками, які сидять глибоко в шкірі, притім покритим рясним слизом, чому миня досить важко удержати вруках.

Цвіт тіла миня залежить від якості води й досить різноманітний; звичайно ж уся спинна сторона, так само як і плавці, на сірувато-зеленому або оливково-зеленім тлі поцятковані чорно-бурими плямами й смужками, а горло, черево й черевні плавці залишаються білуватими. Взагалі, здається, ледве не повсюдно відрізняють дві породи, тобто різновиди, минів: одну строкату, мармурову й іншу зовсім чорну. За моїми спостереженнями, чому молодше минь, тем він темніше; самці також темніше самок, але головна зовнішня відмінність між підлогами полягає в тому, що в молочарів голова відносно товстіше, а тулуб тонше. Крім того, самці чи навряд досягають і половини ваги самок і набагато многочисленнее.

Корінне місцеперебування миня — північні ріки, що впадають у Льодовитий океан, але в цей час він зустрічається в середній Європі (в Англії, Італії, Іспанії й Греції його немає) до східних департаментів Франції. У середній і північній Росії минь належить до самих звичайних риб; ще многочисленнее він у Сибіру, а також і в північних частинах Північної Америки. У нижніх плинах російських рік Чорноморського й Каспійського басейнів, особливо в Дністрі, минь уже рідкий, в устях Дону, Волги й Дніпра становить досить виняткове явище й у море позитивно ніколи не заходить. Його немає ні в Кубані, ні в кавказьких ріках, ні в басейні Аральського моря. Взагалі, чому далі до півдня й заходу, тем мині зменшуються як у числі, так і у вазі. Найбільші мині водяться в Печорі, Обі й особливо Іртишу, у якім, за свідченням Палласа, вони досягають 2 м довжини. У ріках Чорноморського басейну й у Західній Європі минь рідко важить понад 1,5 кг. На півночі нашої країни минь цілком заступає місце сома, частиною форелі, у співтоваристві якої зустрічається рідко; у більш, південних країнах минь перебуває в антагонізмі із сомом, і, здається, зовсім не вживається з ним, не стільки тому, що любить більш холодні води, чому сом, скільки тому, що стає влітку легким видобутком останнього

Рідкість миня в низовях пояснюється його способом життя. Минь любить холодну й чисту воду з мулкуватим і разом камянистим дном і повільним плином і тому частіше зустрічається й досягає більшої величини в невеликих річках північних лісових рівнин. Улюблене місцеперебування його — глибокі ключові ями як у проточних озерах, так і ріках; він любить тінь і прохолодь, чому дуже рідкий у теплих і мутних водах більших південних рік; з поступовим оголенням берегів степових річок минь навіть зовсім у них переводиться, як це я спостерігав у Шадринском повіті. Проточна вода, однак, йому майже необхідна, і виключення дуже рідкі, тому що для нересту він завжди входить вреки.

Як чисто північна риба, минь почуває себе добре, тільки коли температура води не перевищує 12°. Коли вода нагрівається понад 15, він іде в більш захищені від сонця місця й упадає у свого роду спячку, причому не ухвалює їжі цілими тижнями. Я вважаюся, що у воді, що має температуру 20, він жити вже зовсім не може й гине. У середній Росії, як тільки ріки остаточно ввійдуть у береги, тобто вже в першій половині травня, минь перестає бродити й обирає собі постійну осілість, стаючи або під крутояри або забиваючись у камені й берегові нори: в озерах він коштує або на дуже більших глибинах, або в колод