Навага – риба, що ставиться до тріскових

На півночі нашої країни, від Кольського затоки до Обской губи, водиться навага — риба, що ставиться до тріскових. У неї характерний хребет: ребра короткі, а на кінці в них здуття. Це невелика риба: звичайно вона буває довжиною 15-25 див, дуже рідко до 50 див. Нижня щелепа в наваги коротше верхньої й має вусик. Спина буро-сіра з темними плямами, боки пофарбовані світліше, черево біле

навага — донна риба, живе поблизу берегів. Навесні, коли починається прогрів прибережних вод, вона трохи відходить від берегів і тримається там, де більш холодні води, а харчується слабко. Активізується з осіннім похолоданням води. У цей час і починається успішний лов. Далеких міграцій навага не робить, годується хробаками, молюсками, рачками, частково рибячою молоддю. Нереститься в грудні, збираючись у більші зграї, відійшовши в район солоної води. Після нересту знову починає активно харчуватися й підходить уводити, увести до ладу опрісненим ділянкам моря. Навага — коштовна промислова риба! завидний трофей вудильників

в Чукотському, Беринговім, Охотськім і Японському морях водиться далекосхідна навага, або вахня. Довжиною вона буває більш 50 див, а звичайно 20-35 див. Спина пофарбована в бруднувато-зеленувато-сірий цвіт, боки вгорі мають сріблисто-фіолетовий відтінок, а черево біле. Вахня веде майже такий же спосіб життя, як і звичайна навага, немає різниці й у способах аматорського лову цих риб

значительный досвід ужения наваги в море нагромадили вудильники Магаданської області. Один з них — В. Малинин — розповідав мені, що після нересту, який у цієї риби тут буває в грудні, вона на полмесяца трохи відходить від берега в глибину моря. Звичайно, на цей час клювання припиняється. А коли він відновляється, то наступає кращий час ужения. Восени навагу не ловлять: у море коштують шторми, і вона відходить від берега. Таким чином, ловлять її взимку, навесні й улітку. Узимку — на блешню, навесні — цим же способом і поплавочной вудкою на шматки свіжої риби, головним чином корюшки, улітку теж на блешню й поплавочной вудкою на морського хробака, сало й сире мясо. По відкритій воді в море ловлять також донкою із глибини 25- 30 м. Незалежно від того, що на лісочку — блешня або гачок з насадкою, вудку періодично підсмикують. Блешні у всіх саморобні. Якщо вони виявляються легенями, скажемо, при лові на великій глибині, то вище їх ставлять грузило. Роблять і так: привязують трійник, на нього чіпляють насадку, вище встановлюють грузило вагою 25-30 г. Знизу до трійника припаюють 10 г свинцю. Він необхідний для того, щоб лісочка при опусканні не плуталася отройник.

жители Магадана, розташованого, як відомо, на березі Охотського моря, ловлять зовсім недалеко від будинку. Якщо вони пройдуть 300 м від міста, то виявляються в бухті Нагаева, а якщо сядуть на автобус, то через 20 хвилин будуть у бухті Гертнера. Зимовий лов вахни тут починається в другій половині січня, коли морози досягають мінус 35-40 градусів. Незважаючи на це й на товстий лід, у дні відпочинку на лов виходять сотні вудильників. Вахню шукають там, де дно піщане або мелкогалечное. Лісочки 0,2-0,3 мм, гачки № 7-8. У похмурі дні ловлять на блискучі блешні, а в сонячні — на темні. Особливо активно вахня поводиться наприкінці квітня й травні

вот що про вахне розповідав Антон Антонович: — Одного разу я ловив її біля Тараная — рибацького селища на березі Анивского затоки. Він перебуває на крайньому півдні Сахаліну між півостровами Крильонским і Таниво-Анивским. Якщо подивитися на карту, то можна побачити, що далі від них на південь перебуває протока Лаперуза, а за ним японська земля: острів Хоккайдо. У берегів Охотського і Японського морів вахня досить звичайна риба, в уловах аматорів вона зустрічається часто й навіть у великій кількості
был вихідний день, і на льоді задовго до світанку вже сиділи сотні вудильників. Одні з них прийшли пішки, інші приїхали на автомашинах. Години два всі старанно свердлили лунки, але риба не клювала. Нарешті, один з вудильників крикнув:
- Навага пішла!
я ловив її на невелику блешню жовтого цвіту, лісочка діаметром 0,3 мм. Клювала навага в самого дна. Додому повернувся з гарним уловом. Мій сусід ловив трохи іншою снастю: до волосіні в нього була привязана важка мідна блешня, а над нею, на повідці, гачок снаживкой.

вспоминается такий випадок, — продовжував Антон Антонович. – Взагалі навага — невередлива риба, але в той день я без кінця міняв блешні: ставив те світліше, те темніше, а поклевок усе не було. Потім справа все-таки налагодилася, і в сніжній пудрі на льоді застрибали великі риби. Однак мене затурбувало, що вони оказывлись зачепленими не за губу, хвіст або бік. Вибравши лунку там, де дрібно, а дно світле, ліг на лід і став спостерігати. Я побачив, що в момент, коли блешня стосувалася дна, навага придавлювала її до ґрунту. От, виходить, у чому справа: зараз грудень, вона почала нереститися й опікує свою ікру, не допускає до неї нікого, а блисну ухвалює за рыбешку, яка прийшла поласувати її ікрою

чтобы не калічити вахню, я став ловити поплавочными вудками, а насаживал шматочки тільки що пійманої риби. Поклевки після цього сталі, щоправда, рідше, але зате повністю припинилося забагривание. Цікаво, що вдома, займаючись чищенням наваги, я переконався: майже всі піймані екземпляри — отнерестившиеся.