Опарыш. Рецепти опарыша

Російська назва личинки мухи – опарыш, неважко помітити, має загальний корінь із опарою, знайомій більшості господарок. Заміс тесту, поставлений у тепло, за деякий годинник багаторазово збільшується в обсязі, пузирячись, розпухаючи, піднімає своєю масою кришку посуду. Начебто на дріжджах росте в теплі й опарыш. За пять доби личинка додає у вазі у двісті пятдесят раз!

Гниючі органічні залишки (але не гній!), харчові покидьки, трупи тварин ваблять добре нам знайому кімнатну, синю мясну й зелену мух. Найчастіше потомство цих трьох видів і йде на наживку, оскільки вудильники нерідко самі заготовляють опарыша. Особливо залучають мух риба або мясні відходи. Ви напевно зауважували: коштує вивудженої рыбешке пять хвилин полежати на березі й ледве обсохнути, звідки не візьмися зявляється перша муха, за нею – друга, третя… А якщо риба починає приорювати, отут уже взагалі – гаси світло, зливай воду! Запах поживи це племя, що дзижчить, здається, почуває за кілометри. Мухи уважно досліджують знахідку в пошуках затишних місць. Кладки яєць звичайно виявляєш під зябровими кришками риби, у роті, на очах. личинкам, що звідси народилися, простіше пробратися усередину й почати бенкет

Благополучно сусідити один з одним може потомство різних видів мух, чому й виходить інший раз, що частина опарыша в «інкубаторі» крупніше, а частина -дрібніше. Рыбешка при домашньому розведенні є лише стартовим кормом. Швидко залишивши від неї один кістяк так луску, личинки шукають, до чого ще прикласти апетит. Я пропоную їм у казанку старий (не шкода!) сир, ячну кашу на молоці, і справа йде дуже добре. Є, щоправда, в опарыша одна неприємна властивість: виділення личинок помітно прискорюють процес гниття. У закупореному наглухо судині субстрат швидко перетворюється в огидну масу, що пузириться, нашпиговану задохнувшимися личинками. А при відкритій кришці виникає проблема заходу, доводиться влагоджувати відносини з домашніми. Як і у всякій справі, тут потрібні терпіння й скрупульозність. Самий нижній шар у казанку я роблю з ошурок. Це підтримує в інкубаторі хоча б мінімальну чистоту. У теплі личинки набирають вага за пять-шість днів і, «бажаючи» стати лялечками, ідуть на дно, в ошурки, звідки їх уже нескладно витягти. Приготовленого таким способом опарыша випливає, безумовно, визнати чисті м. А щоб уже зовсім потрафити естетичному почуттю, безпосередньо перед виїздом на водойму личинок корисно помістити в банку із сухою манною крупою: тут вони очищаються з подвійною гарантією. Подпорченное мясо, а також різноманітні субпродукти – печінка, легеня – не менш звабна принада для мух. Нелінивий вудильник – власник шести соток сільського подвіря (тут простіше вирішується фатальна проблема «ароматів») може спорудити стаціонарний «інкубатор» для розведення опарыша. Його обладнання не представляє із себе нічого складного. Шматок подпорченного мяса кладуть у бляшанку й, накривши чим-небудь, ставлять її де-небудь у тіні (прямі промені сонця згубні для опарыша). Мухи легко проникають у бляшану ємність (цебро, бак) через зазори, просвердлені в корпусі отвори й відкладають на мясо яйця. Незабаром виведуться личинки й проїдять у принаді безліч ходів. Опарыш сам почуває, коли йому припиняти харчуватися, кидає ласий шматок і поспішає заритися в ошурки. Якщо зробити дно «інкубатора» відкидним, буде зручно просівати ошурки крізь крупноячеистое решето. Однієї «зарядки» 400 – 500-граммовым шматком мяса вистачає для одержання наживки на кілька риболовель

До трьох десятків личинок, пишуть деякі автори, можна одержати, злегка присипавши землею велику пустотілу кістку (мосол), розколоту з одного кінця – там, зрозуміло, де слід очікувати появи мух. Сам я цей спосіб не випробовував, не маючи потреби в мікродозах наживки. І, нарешті, слово класикові, Л.П.Сабанееву. «У крайньому випадку, – радить він, – можна добувати опарышей, кинувши дохлу кішку або птаха або відшукуючи їх на якому-небудь падлі». Пари раз доходило й у мене до такої крайності. Одного разу кішки зжерли залишену в «інкубаторі» на даху сараю рибу. Відпускний час ішло, довелося почати подорож на зади скотофермы… Іншим разом кимсь прибитий гусак, полежавши з недельку на городі, перетворився в купку костей, піря й у два літри ( за обсягом) добірного опарыша. Але нікому не раджу йти по шляху найменшого опору. У тонкій справі розведення цих «звірів» треба дотримуватися лабораторної чистоти

Зберігання опарыша й простіше, і в чомусь складніше зберігання мотиля. Личинка мухи має більшу життєстійкість – це плюс, ал