Особливості лову із човна на плині – на якорі й у дрейфі
Особливості лову із човна на плині – на якорі й у дрейфі
• Ситуация первая. Высокая вода
• Ситуация вторая. Поздняя осень
• Ситуация третья. Продольные гряды и ложбины
• Ситуация четвертая. Ловля на «тампакс»
• Ситуация пятая. Ловля в дрейфе
• Рекомендуемые снасти
В силу ряда причин так сложилось, что на озерах мы чаще ловим с лодки, а на реках – с берега. Однако, как уже отмечалось, абсолютное большинство рыболовных баз с их лодками расположено на водоемах без течения.
На берегах больших и средних рек около каждого города или поселка имеются «лежбища» весельных и моторных лодок; здесь же находятся и целые городки лодочных гаражей и мини-ангаров. Может показаться, что местные хозяева всего этого «железа» каждый свой свободный день проводят на рыбалке. Это, впрочем, недалеко от истины, если считать рыбалкой промысел на грани (а очень часто и за гранью) откровенного браконьерства. Любительские снасти воспринимаются здесь как детская забава или как прихоть заезжих столичных рыболовов. Лодка же используется «туземцами» для прокорма себя и своей семьи, а никак не для развлечений…
Если вы собираетесь на рыбалку в какой-нибудь «уездный город N», стоящий на полноводной реке, то вам остается одно из двух: либо арендовать лодку у кого-то из местных, либо привезти ее с собой. В последнем случае речь почти всегда идет о надувной лодке, если, конечно, вы не располагаете джипом, на крыше которого без проблем перевозится двухместная «Романтика» или другая пластиковая или металлическая лодка того же класса. Резиновая лодка на реке еще более неуклюжа, чем на озере, особенно, когда приходится выгребать против сильного течения. Тем не менее, ловят же с «резинок» и на Оке, и на Ахтубе, и в протоках волжской дельты.
Будем считать, что нам так или иначе удалось решить проблему лодки. Какие дивиденды мы сможем из этого извлечь? Достоинства лодки в сравнении с береговой ловлей очевиднее всего проявляются в декількох характерні ситуаціях
Ситуація перша. висока вода
Уздовж берегів рік, як більших, так і малих, де суцільно, де із прогалами, тягнуться зарості верболозу. Місцями вони утворюють густі масиви, які у своїй непрохідності уступають хіба що тропічним джунглям, але частіше все обмежується одним-єдиним рядом кущів, що вибудувалися уздовж границі води й суши
У низьку воду під кущами можна хоч у тапочках гуляти, при середніх рівнях вода доходить до кущів, але в чоботах або, у крайньому випадку, у забродных штанах ви без утруднень ловите спінінгом – єдина незручність полягає в необхідності завжди мати під рукою подсачек або багорик.
Але от вода прибула ще сантиметрів на двадцять-тридцять. Зайти під кущі вдається вже не скрізь, та й там, де це виходить, доводитися жатися до нависаючих гілок, що ускладнює (а з мультиплікатором – виключає) нормальний заброс. Лов у нечисленних «дірках» між кущів – не вихід з положення. Таких «дірок» буває небагато, а на ділянках, що користуються популярністю, ріки на них, крім спінінгістів, «зазіхають» ще доночники й поплавочники. Інакше кажучи, потрапивши на ріку у високу воду, ви запросто можете відчути себе зайвим. Усе буде не настільки сумно, якщо у вас у багажнику виявиться припасена про всякий випадок надувний човен
Подальше, на перший погляд, алогічно. Замість того, щоб відгребти ближче до фарватеру, ви встаєте на якір у півсотні метрів від берега або ледве далі й убік берега ж і закидаєте! Потім зміщаєтеся вище або нижче й повторюєте те ж саме
Якщо комусь здалося, що тут ідеться не про джиг-спінінгу, а про лов окуня й дрібної щуки на «вертушку», те це не так. Популярна серед «вертушатников» прибережний лов » по травичці» теж дає в цих умовах свій результат, але на джиг попадається більша риба. Тут досить важливо точно підібрати вага голівки (втім, це важливо завжди!), щоб по всій ширині зони можливих поклевок (мал. 43а) виходила повноцінна східчаста проводка, – самі ходові голівки для прибережного лову по високій воді важать від 12 до 18 г.
Слід обмовитися, що така схема лову – із човна із забросами до берега – дає максимальний ефект на прибутку води, тобто коли вода не просто висока, але й продовжує підніматися. Після того як рівень стабілізується (але саме на високій оцінці), хижак уже не проявляє настільки явного тяжіння до самого берега – він бере й поблизу його й ледве далі, але все-таки частіше в прибережній смузі, чому у фарватерній зоні. Принаймні, коли порівнюєш результати лову по високій воді, вони пр
иблизно в трьох випадках із чотирьох виявляються на користь тих, хто не занадто далеко йшов від берега. Що саме примітне, так це розмір риби: я памятаю чимало риболовель, коли на середині ріки попадався, як правило, 400-граммовый судачок, а ближче до берега, іноді з-під самої трави, ловилися, тільки «товарні» екземпляри – порядку кілограма й вище.
Рішучі поклевки судака під берегом – фактично серед затопленої берегової трави – для багатьох видадуться чимсь із ряду геть вихідним. Адже судак, на відміну від щуки й окуня, намагається уникати трави. Однак дуже висока вода – це вже саме по собі неординарне явище на ріці, тому й поведінка судака в такій ситуації не підпадає під звичайний стандарт. У такі дні буває, що більша частина судачьих поклевок припадає на перший – другий крок східчастої проводки, коли майже докидаєш до осоки, що стирчить із води, і джиг тільки починає свої шлях від берега із глибини не більш двох метрів. Щуку ж завжди можна чекати знайти на границі трави й чистої води, а при зростаючому рівні – тем більш.
Як тільки вода почне спадати – і це добре відомо – будь-яка риба, і нехижа, і мясоїдна, воліє відійти від берега на деяка відстань. В основі такої поведінки лежить один з основних інстинктів – інстинкт самозбереження. Адже при падінні рівня води їсти ризик виявитися у відрізаній від ріки калюжі. Треба сказати, серйозна хижа риба поводиться розсудливо й дуже рідко попадає в пастку – хіба що по весні при різкому спаді повіддя ця доля іноді осягає щуку й у ще більш рідких випадках – судака. Ми ж зараз говоримо про коливання рівня води протягом літньо-осіннього сезону, і в цьому випадку правило вода – униз, риба – від берега виконується дуже чітко.
Після того як вода почала убувати, але продовжує залишатися високої, повноцінний береговий лов усе ще неможливий. Крім незручностей, повязаних з підтопленими кущами, рибу, отошедшую від берега, дістати не завжди вдається. Потрібно форсувати дальність заброса, а далеко не в кожного в розпорядженні є снасть, що дозволяє «вистрілювати» принаду метрів на сімдесят і далі.
Розташовуючи човном, ви стаєте цього разу в сотні метрів від берега (мал. 43б) і зондуєте своїм джигом усі напрямки, звідки можна чекати поклевок, закидаючи як від берега, так і до нього – під гострим кутом. Природно, знайти рибу буде легше, якщо вам відомий рельєф дна й особливо ті конкретні крапки, де колись доводило неодноразово виловлювати рибу
Ситуація друга. Пізня осінь
Тижня за три до льодоставу майже вся риба залишає прибережне мілководдя. Навіть якщо в берега відразу починаються пристойні глибини, хижак однаково частіше тримається на видаленні. Рівень води на ріці із природнім гідрорежимом при цьому трохи вище, чим звичайно буває влітку, але все-таки допускає береговий лов. На Оці, наприклад, якщо все розвивається штатно, вода починає повільно прибувати з кінця вересня, а до початку льодоставу (приблизно 10 листопада) вона доходить дощенту кущів. Якщо не враховувати сверхмноговодного 1998 року, коли із травня й до льодоставу рівень води перевищував нормальний майже на два метри, то береговий лов наприкінці жовтня – початку листопада в принципі доступна. Інша справа, що дістати хижака не завжди вдається
Представте таку картину. З десяток спінінгістів намагаються ловити з берега на великій ямі. Ще кілька людей ловлять там же, але із човнів. Вони стають ближче до середини ріки (мал. 44), закидають у яму – так, щоб принада при проводці виходила на її далеке від берега звалення. Саме на цьому зваленні буває найбільше поклевок. Ті ж, хто стоїть на березі, уводити, увести до ладу нього або зовсім не докидають, або дістають самий його край. Виходить, що на човнах ловлять, на березі – більше облизуються… Я й сам разів зо два-три попадав у положення «, що облизується», і нав