Ради починаючому карпятнику. Частина 5

У перших статтях даного циклу ми розібрали правила добору й оснащення снастей для спортивного лову коропа, а також устаткування, необхідного для пригодовування й вивчення водойми. Тепер прийшов час перейти від чисто технічних аспектів коропового лову до творчих. І почати даний перехід я прагну з розмови про стратегію й тактика пригодовування.

Частина 5.
Головне завдання підгодовування полягає в залученні риби й утриманні її в місці лову

Тема ця дуже непроста, що й не дозволяє давати конкретні рекомендації – занадто вуж багато факторів впливає на алгоритм проведення правильної прикормочной кампанії.

Все-таки спробуємо розібратися в базових принципах пригодовування, використовуваних у короповому лові, а також видах застосовуваних при цьому кормів.

До основних компонентам сучасних коропових підгодовувань можна віднести: сухі суміші, різні зерна й горіхи, гранульовані корми, цілі й різані бойлы. Для посилення приваблюючих властивостей підгодовування застосовуються ароматизаторы, амінокислотні комплекси, масла (конопельне, лляне, арахісове і т.д.), різні види рибячих жирів і інші аттрактивные добавки ( від екстракту блакитноокої мідії до бурякової патоки). У кожного карпятника є свої рецепти складання підгодовувань для різних умов лову. Оскільки ця тема досить широко освітлена як в Інтернеті, так і на сторінках друкованих видань, я лише коротко опишу основні компоненти підгодовувань, присвятивши більшу частину статті питанням практичного застосування підгодовування.

Сухі суміші (часто називані «сыпучками») можуть застосовуватися як самі по собі ( для створення у воді приваблюючої каламуті, а також залучення риби без її насичення), так і бути основою для скріплення інших видів кормів у кулі для забезпечення доставки підгодовування на значну відстань від берега.

Сухі суміші здатні швидко залучити до місця лову дрібну рибу, активність якої неминуче викличе інтерес у більших особин, однак, якщо у водоймі живе багато небажаної риби, або ставиться мета піймання тільки великих коропів, кількість застосовуваної «сыпучки» слід обмежити (іноді аж до повної відмови від її використання).

Сухі суміші робить більшість спеціалізованих фірм ( як вітчизняних, так і закордонних). Разом з тим вони з успіхом можуть бути виготовлені й самостійно. Вибір конкретної суміші визначається, насамперед, товщиною гаманця рибалки (вартість кілограма «сыпучки» залежно від її якості й виробника може відрізнятися в кілька раз). Як правило, найбільшою ефективністю мають дорогі суміші, спеціально розроблені саме для коропа відомими виробниками рибальських кормів.

Оскільки мені часто доводиться прикормлювати дуже рясно, а основне завдання, покладена мною на суху суміш, полягає саме в скріпленні в кулі інших елементів підгодовування, я роблю суху суміш самостійно. Краще виготовляти її рідко ( 1-2 рази за сезон), але по многу. Ви можете знайти в літературі й Інтернеті велика кількість різних рецептів сухих сумішей. Я користуюся наступним складом:

Рецепт сухий прикормочной суміші
- панірувальні сухарі 400 грам
- вівсяне або фруктове печиво (перекручене на мясорубці) 100 грам
- вівсяні пластівці цілі 100 грам
- вівсяні пластівці, перекручені на мясорубці 100 грам
- насіннячок (смажені й перекручені на мясорубці) 1 склянка
- сухе молоко 25 грам
- смажені коноплі (мелена в кавомолці) 1 склянка
- кукурудзяні пластівці 100 грам
- відрубай пшеничні 200 грам

Якщо підгодовування готується в більших кількостях, для зниження трудомісткості її виготовлення насіннячок можна замінити свіжою макухою дрібного млива (продається на ринку у вже меленому виді).

Це базовий склад нейтральної суміші. Вона не містить ароматизаторов, аттрактантов і деяких інших компонентів, які при необхідності додаються безпосередньо на водоймі. Так, наприклад, для холодної води я додаю мелений червоний перець і карри.

До складу коропових підгодовувань може бути включене багато різних видів зерен і горіхів, від звичайних конопель до досить екзотичних насінь клена або люпину. Я у своїх підгодовуваннях обмежуюся використанням конопель, пшениці, кукурудзи, арахісу й тигрових горіхів. Процеси готування різних видів зерен і горіхів досить схожі й складаю
ться з наступних фаз: промивання ( для відділення сміття), замочування й варіння. У процесі варіння зерен рекомендується додавати сіль (краще морську) і цукор приблизно в тому ж кількості, яку ми використовували б, готовлячи їжу для себе.
Зразкова тривалість замочування й варіння основних видів зерен і горіхів.
Коноплі 24 години до розкриття й появи білих паростків
Пшениця 12 годин 15-20 хвилин
Кукурудза 24 години 30 хвилин ( до початку лопания шкурки)
Арахіс 24 години 30 хвилин
Тигровий горіх 48 годин 30 хвилин

При відсутності бажання або можливості самостійного готування зернових складових підгодовування можна придбати як готові до вживання суміші зернових (випускаються, наприклад, фірмою Cormoran у вакуумнім упакуванні),

так і окремі консервовані компоненти підгодовувань (наприклад, компанії Dynamite Baits у бляшаних банках).

Кукурудзу також можна використовувати звичайну харчову консервовану.

Гранульовані корми являють собою тверді, як правило, циліндричні частки корму різного складу й розміру. Спеціальні гранули, призначені для коропового лову, прийнято називати пелетс. Пелетс випускається практично всіма компаніями, у програму яких входить коропове харчування.

Потрапивши у воду, гранульовані корми починають поступово розпадатися, виділяючи приваблюючі рибу речовини. Час розпаду визначається складом пелетса і його розміром ( чим більше розмір, тем повільніше розпадаються гранули). За рахунок повільного розпаду пелетс досить довго залучає рибу до підгодованого місця, залишаючись недоступним для поїдання дрібязком. Комбінуючи в складі підгодовування гранули різного розміру можна добитися розтягнутого в часі приваблюючого ефекту.

Для збільшення часу розпаду пелетса в теплій воді, а також посилення його приваблюючих властивостей його попередньо просочують жирами або маслами (наприклад, рибячим жиром).

У випадку відсутності на водоймі твердої конкуренції, що змушує використовувати досить дорогі корми, замість пелетса можна з успіхом застосовувати гранульовані комбікорми, призначені для годівлі коропових риб у риборозплідних господарствах. Вартість таких кормів значно нижче, чим у пелетса.

Бойлы є не тільки найбільше часто використовуваної при лові коропа наживкою, але й ефективним підгодовуванням з високими селективними властивостями – вони залучають в основному велику рибу, залишаючись недоступними для дрібязку. Крім того, бойлы є найбільше «довгограючим» видом коропового підгодовування, оскільки дуже довго розпадаються у воді, постійно виділяючи приваблюючі рибу речовини.

Як уже говорилося вище, побудова конкретної прикормочной програми визначається масою зовнішніх факторів.

По-перше, дуже важливо в якім місці ми ловимо: там, де риба живе, там, куди риба приходить харчуватися, там, де вона регулярно проходить на шляху своїх циклічних переміщень по водоймі або в рідко відвідуваному рибою місці.

По-друге, на побудову прикормочной кампанії істотну роль виявляють обєкт лову й ціль риболовлі: коштує завдання піймати як можна більшу рибу або добитися максимального результату по загальній вазі виловленої риби, починаючи з певного розміру (ситуація, типова для змагань).
/> По-третє, дуже важлива щільність зариблення водойми, розмір риби, що превалює в ньому, наявність/відсутність значної кількості небажаної риби (лящ, канальний сомик, карась, лин і т.д.). А також загальна активність риби в цей момент і ступінь її готовності інтенсивно харчуватися, що багато в чому визначається не тільки погодними умовами й станом води, але й кількісним і якісним складом природньої кормової бази водойми.

По-четверте, істотний вплив на стратегію пригодовування виявляє передбачувана тривалість риболовлі.

В-Пятих, дуже важливо як і чому прикормлюють ваші сусіди, і якими підгодовуваннями в основному користуються на даній водоймі (а якщо водойма «дикий», те прикормочная програма може кардинально змінитися).

Можна згадати ще й в-шостих, і в-сьомих, і в-надцатых, тому не чекайте готових рецептів ні в цій статті, ні в який іншій. Будь-яка література може дати вам тільки деякі відправні крапки, які при винній наполегливості й творчому підході можуть допомогти навчитися вибирати єдино правильну стратегію й тактикові з багатьох можливих. Щоб досягтися цього, потрібна багата практика, уміння аналізувати свої дії й зіставляти їх з досягнутими результатами.

Оскільки всі можливі алгоритми побудови прикормочной програми, обумовлені всіма можливими комбінаціями факторів, що впливають на цей вибір, описати практично неможливо, обмежимося типовими для починаючих українських карпятников умовами.

Будемо припускати, що лов ведеться на штучному платному ставку із середньою щільністю зариблення ( на жаль, значно вище середньої вона поки тільки в одній українській водоймі). Основне населення водойми становить короп вагою від одного до трьох кілограмів, є присутнім значна кількість особин вагою 5-7 кілограмів, рекордні екземпляри досягають ваги порядку пятнадцяти кілограмів. Хазяї водойми рибу спеціально не підгодовують (вона харчується природнім кормом і підгодовуванням рибалок).

Ставиться завдання одержати задоволення від нетривалої риболовлі ( до двох доби), про соревновательном аспекті не ідеться. Основний обєкт лову короп вагою 1-3 кг, а якщо повезе, і більше.

Насамперед, прагну відзначити, що існують дві основні стратегії пригодовування й дві групи рибалок, їх, що дотримуються. Перша полягає в тому, щоб ловити й прикормлювати в тому місці, де це «зручно» рибі (попередньо витративши значні зусилля на пошук такого місця). Друга ж припускає залучення риби в те місце, яке вважає для себе зручним рибалка. Обидві ці стратегії можуть бути однаково ефективними й мають рівні права на життя. Вибір однієї з них справа смаку, темпераменту й фінансових можливостей рибалки. Перша видасться мені більш витонченої й вимагає набагато меншої витрати підгодовування, сил для її доставки до місця лову й коштів, необхідних для її придбання. Друга, як правило, дозволяє здійснювати процес лову максимально комфортно, а також заощадити час, необхідне для пошуку перспективних крапок.

Я б рекомендував починаючим рибалкам іти по першому шляхові, як більш творчому й економічному. Крім того, у водоймі з багатою природньою кормовою базою, де риба слабко залежить від «подачок» рибалок, другий шлях майже напевно не дасть задовільних результатів.

Для осмисленого проведення ефективної прикормочной кампанії необхідно якнайбільше знати безпосередньо про обєкт лову, його потребах і перевагах, а також про вплив на них погодних і інших факторів. Тому не пошкодуйте часу на вивчення відомостей по фізіології коропа.

Отже, із чого слід почати прикормочную програму після прибуття на водойму? Якщо водойма незнайома, то зі спілкування з охороною й сусідами. Вербальний канал одержання інформації є досить ефективним засобом економії часу й досягнення успіху на риболовлі: коротка бесіда з охороною, місцевими або, що часто відвідують дана водойма рибалками часто може дати відомості, які не можуть бути отримані в настільки стислий термін ніяким іншим образом.

Потім, скориставшись отриманими даними й раніше накопиченим досвідом, слід вибрати по можливості перспективне місце й приступитися до готування підгодовування, а поки вона буде настоюватися, зайнятися пошуком перспективних крапок для лову за допомогою маркерного вудлища (ми докладно обговорювали, як це робиться в попередніх статтях циклу).

Наше завдання полягає в максимально швидкім залученні риби в зону лову, утриманні її в цій зоні протягом як можна більшого часу, а також (що не менш важливо) у взаємній привязці п
ідгодовування й використовуваної насадки.

При достатній щільності у водоймі дрібного коропа ( до трьох кілограмів) удержати рибу за рахунок обсягу внесеного підгодовування неможливо. Різниця між одним і десятьома кілограмами корму буде полягати лише в тому, що в першому випадку він буде зїдений подошедшей зграєю за пару хвилин, а в другому – за 10-15 хвилин.

Тому, по-перше, слід максимально ускладнити рибі процес поїдання корму, а по-друге, вносити підгодовування нехай невеликими порціями, але досить часто.

Щоб ускладнити процес поїдання підгодовування (а значить і максимально розтягти його в часі), вона повинна бути складена з максимльно різнорідних компонентів з різним часом розпаду: цілих і різаних бойлов, пелетса різних діаметрів, горіхів і зерен. Крім того, якщо підгодовування складене з дуже різнорідних по розміру й формі компонентів, коропові буде дуже складно всмоктувати їх усе – частина неодмінно буде вивалюватися з рота, що змусить рибу знову й знову підбирати підгодовування. Це розбудить у коропа мисливський азарт, змусить його харчуватися смелее й решительней і буде сприяти активізації клювання й надійній самозарубці риби при поклевке.

Якщо водойма не перевантажена небажаною й дрібною рибою, для максимально швидкої доставки підгодовування в крапку лову краще приготувати її у вигляді куль. На малі дистанції ( до тридцяти-сорока метрів) кулі краще доставляти рогаткою або спеціальним ковшем. Якщо крапка лову перебуває далеко від берега, прийде скористатися пращ і сподовым вудлищем. Для виготовлення куль, насамперед, необхідно підготувати відповідну суміш і дати їй настоятися не менш тридцяти-сорока хвилин.

Для готування суміші знадобиться цебро відповідного розміру (а ще краще пластиковий таз – у ньому удобней вимішувати підгодовування).

Спочатку висипаємо в наявну ємність потрібна кількість сухої суміші. Якщо лов проводиться в період високої активності риби (вода досить тепла й багата киснем, атмосферний тиск стабільний), я б почав приблизно із двох з половиною кілограмів сухої суміші.

Далі висипаємо в міцний пакет близько пятиста грамів пелетса різних діаметрів (тут і далі кількість компонентів підгодовування дане на 2.5 кг сухій суміші). Заливаємо пелетс рибячим жиром, надійно завязуємо пакет, залишивши в ньому досить вільного місця, і добре перемішуємо пелетс, щоб рівномірно розподілити рибячий жир.

Особливо зручно використовувати для цих цілей великий пакет із застібкою. Залишаємо пелетс просочуватися жиром на двадцять-тридцять хвилин.

Поки пелетс просочується, ріжемо прикормочные бойлы. Усього для стартового закорму нам знадобиться порядку 500 грамів бойлов двох-трьох видів ( найкраще діаметром 18-20 мм), з них приблизно половина різаних. Т. е. потрібно нарізати 250 грамів бойлов. Щоб максимально можливим образом ускладнити рибі поїдання бойлов, ріжемо їх на 3-4 частині у формі «шайб».

Дуже зручно різати бойлы за допомогою звичайного канцелярського ножа на шматочку дошки або фанери, оскільки в нього дуже тонке й гостре лезо. Категорично не рекомендую різати бойлы в руках ( без застосування дошки) – це чревате серйозними порізами й зіпсованою риболовлею.

Підгодовування обовязково повинна перебувати у звязку з насадкою, тому щонайменше половина прикормочных бойлов повинна бути аналогічна насадочным.

У кожному разі не слід змішувати бойлы різних типів. Поясню докладніше. Усі бойлы можна умовно розділити на два більші типи: «солодкі» (із фруктовими й кондитерськими ароматами) і «мясні» (з рибними, мясними й композитними заходами). Тип бойла може не мати нічого загального з його складом – «мясні» бойлы можуть бути зроблені на зерновій основі, а «солодкі» на рибнім борошні. У межах однієї порції підгодовування не слід змішувати «солодкі» і «мясні» компоненти. Це стосується як бойлов, так і плетса, а також ароматизаторов.

На незнайомій водоймі при виборі типу бойлов краще керуватися відомостями, отриманими від рибалок, які часто рибалили тут останнім часом, а також від охорони.
/>Якщо таких відомостей почерпнути не вдалося, улітку я б рекомендував почати стартовий закорм із «солодких» бойлов (і відповідного ароматизатора й пелетса) таких ароматів, що дають стабільні результати на різних водоймах, як: полуниця, мед, тутти-фрутти або скопекс. Восени я, швидше за все, початків би з Trigga або Tecni-Spice від Nutrabaits, KG-1, Ultraplex від Richworth, або Squid&Octopus від Solar або Dynamite Baits. Закінчивши готування «нарізки» і дочекавшись, поки просочиться пелетс, приступаємо до виготовлення суміші для куль. Для цього додаємо до сухої суміші різані й цілі бойлы, просочений пелетс, приблизно літр різаних конопель, двісті-триста грамів вареної кукурудзи (або банку консервованої) і по парі жмень попередньо зварених арахісу, тигрових горіхів і пшениці. Ретельно перемішуємо суміш. Тепер її потрібно замісити. Для цього можна скористатися водою з водойми, але я рекомендую робити це на молоці ( при відсутності звичайного молока його можна замінити розчиненим у воді згущеним молоком). У молоко попередньо потрібно додати відповідний до обраного аромату бойлов ароматизатор (у кількості, рекомендованому виготовлювачем). У жодному разі не перевищуйте рекомендованих дозувань, а якщо ні, то аттрактивные (приваблюючі) властивості ароматизатора ризикують трансформуватися в репеллентные (отпугивающие). Крім залучення й утримання риби в крапці лову підгодовування покликано виконувати ще одне дуже важливе завдання: її аромат повинен асоціюватися в риби з можливістю безпечного поїдання їжі. Тому бажане, щоб ароматизатор для підгодовування мав такий же захід, як в одного з видів застосовуваних насадочных бойлов.

Для ще більшого збільшення аттрактивных властивостей прикомки настійно рекомендую додати в молоко 50-80 миллилитров якого-небудь аминокислотно-вітамінного комплексу (наприклад, Multimino або Nutramino виробництва Nutrabaits, Richamino або Minamino виробництва Richworth).

Поступово додаючи молоко з розчиненими в ньому ароматизатором і амінокислотним комплексом, ретельно перемішуємо підгодовування. Якщо молока виявиться мало, продовжимо замішувати підгодовування просто на воді з водойми. Закінчивши замешивание, залишаємо підгодовування набухати не менш тридцяти хвилин, і приступаємо до дослідження водойми за допомогою маркерного вудлища.

Відшукавши перспективну крапку, ретельно перемішуємо суміш і приступаємо до ліплення куль. Для катапульти оптимальний розмір куль лежить у межах від тенісного мяча до апельсина ( залежно від відстані, на яку потрібно закидати кулі, фізичних можливостей рибалки й потужності сподового вудлища). Щоб кулі летіли як можна більш купчасто, намагайтеся робити їхнього однакового розміру.

Закидаємо кулі в знайдену перспективну крапку, намагаючись розподілити їх на невеликій площі, бажане з відхиленням не більш 3-5 метрів від маркерного поплавця (отут вуж як дозволить точність заброса, досягнута завзятими тренуваннями).

Далі надходимо залежно від того, скільки вудлищ для лову є в нашім розпорядженні. При наявності тільки одного вудлища я б закинув його на границю підгодованого ділянки. При наявності двох – одне на границю, інше в центр підгодованої області. Якщо вудлищ більше двох, то третє я б закинув на 15-20 метрів далі плями підгодовування. Чому? Справа в тому, що якщо ми все зробимо правильно, безпосередньо в підгодованій області збереться риба. Причому першими приспіють вічно голодні невеликі особини (вагою один-два кілограми). Більша риба буде стояти на границі підгодованої області, а по-справжньому великі екземпляри як правило в «мясорубку» не лізуть і зупиняються віддалік. От у надії на піймання такої великої риби обовязково потрібно закидати одне-два вудлища за пляму підгодовування.

Далі слід діяти по обстановці. Навіть під час відсутності клювання у світлий час доби я б продовжував догодовувати кулями або ракетою приблизно кожні дві години (по 2-3 кулі або ракети). При годівлі ракетою зі складу підгодовування можна виключити суху суміш. Невелика кількість замішаної суміші можна використовувати, щоб заткнути торець завантаженої ракети, тоді її в