Ради починаючому карпятнику

У цей час дуже стрімкими темпами росте популярність спортивних способів лову коропа. Усе більше число українських рибалок віддає перевагу короповому вудлищу з волосяним оснащенням макушатникам, закидачкам, китайським спінінгам з годівницею-пружиною й масою гачків

Частина 1.
У чому ж принципова відмінність спортивних способів лову коропа, придуманих англійськими рибалками, що й увійшли в наш побут під терміном карпфишинг, від звичайних?

Карпфишинг – це, насамперед, особлива філософія, наріжним каменем якої є сприйняття коропа не як гастрономічного обєкта, а як гідного суперника й джерела одержання позитивних емоцій. Адже саме позитивні емоції сприяють продовженню нашого життя й роблять її повноцінної.

Виходячи з особливого відношення до обєкта лову, усі її методи націлені на те, щоб наскільки можливо знизити ймовірність нанесення травм рибі в процесі її підсікання й виведення, а також на запобігання можливості загибелі риби у випадку обриву снасті. Спортсмени-Карпятники дотримуються принципу « піймав-відпусти» – уся піймана риба з усією обережністю звільняється від гачка на спеціальному мату й вертається назад у водойму (трофейні екземпляри після зважування й фотосесії на память). Переконувати починаючих рибалок дотримуватися цього принципу вважаю неетичним, до його розуміння кожний повинен прийти сам

Іншої важливою особливістю спортивного лову коропа є забезпечення замозасечки риби при поклевке. Як правило коропова риболовля триває не менш доби (звичайно двоє-троє доби). Природно, протягом настільки тривалого часу неможливо постійно стежити за вудлищами. От отут-те й приходять на допомогу спортивні снасті, при поклевке на які риба засікається сама, даючи рибалці час на те, щоб підійти до вудлища, виконати підсікання й приступитися до процесу виведення.

Застосування спортивних снастей дозволяє на рівні боротися із трофейними екземплярами коропа й амура (піймання яких і є основною метою більшості карпятников) з використанням досить тонких волосіней, що робить процес лову ще більш захоплюючим.

Карпфишинг – це не тільки особливі снасті, але й особлива стратегія й тактика вибору крапки лову й залучення до неї риби, для реалізації якої застосовуються специфічні приймання й методи пригодовування й дослідження дна водойми.

Комбінація «правильних» снастей і добре продуманої стратегії й тактики дозволяє домагатися их рибалкам, що використовують, видаються результатів при максимумі позитивних емоцій від самого процесу лову. Очевидно в цьому й полягає секрет усі зростаючої популярності сучасного карпфишинга.

Цей матеріал написаний для того, щоб допомогти рибалкам, що бажають долучитися до сучасних спортивних методів лову коропа, що й не мають безрозмірного бюджету, підібрати свій перший комплект необхідних снастей і встаткування й, можливо, уникнути помилок, чинених багатьма новачками.

Існує думка, що карпфишинг є спортом для вибраних, оскільки сполучений з дуже високими матеріальними витратами. Це не зовсім так. Дійсно, у силу специфіки коропового лову снасті повинні бути міцними й надійними, а міцність і надійність коштують грошей. При виборі снастей в умовах обмеженого бюджету дуже важливо знайти розумний компроміс між ціною і якістю – краще поступитися престижністю марки виготовлювача, чому міцністю й надійністю снасті. Є речі, на яких можна заощадити, а є ті, на яких заощаджувати в жодному разі не можна. Поговоримо про це докладніше.

Основними елементами спортивної коропової снасті є: вудлище, котушка, звуковий і візуальний сигналізатори поклевки, стійки для розміщення вудлищ. Крім того, знадобляться лісочка, шок лідер, противозакручиватели, грузила, повідці й властиво насадка.

Коропові вудлища мають довжину від 3.6 м до 3.9 м і бувають як телескопічними, так і штекерными (, що полягають із двох або трьох частин). Телескопічні вудлища дуже компактні й мають низьку вартість, але я б не рекомендував їхнє використання навіть початківцем, оскільки надійність таких вудлищ суттєво нижче чому в штекерных через велику кількість стиків між окремими елементами (а кожний стик знижує надійність вудлища). Крім того, такі вудлища, як правило, не дозволяють здійснювати силовий заброс важких грузил на значну дистанцію (що в деяк
их обставинах є нагальною потребою).

При виборі вудлищ штекерного типу насамперед слід виходити з того, яким транспортом ви будете добиратися на водойму: якщо на автомобілі, однозначно слід віддати перевагу двоскладним вудлища, якщо суспільним транспортом, прийде задовольняти трехсоставными. Двоскладні вудлища, як правило, мають кращий лад бланка й більш високу надійність ( за рахунок меншої кількості стиків). Далі слід визначитися з довжиною й тестом вудлища. Довжину сучасних коропових вудлищ прийнято вказувати у футах (один фут рівний 30.48 див). Стандартними є вудлища наступної довжини: 12, 12.5 і 13 футів. Як правило, чим вище й важче рибалка, тем більшої довжини вудлище є для нього зручним.

Другою важливою характеристикою вудлища є тест. Тест прийнято вказувати у фунтах (Lb).

Він показує яка вага потрібно підвісити до кінчика вудлища для того, щоб його вершинка зігнулася під кутом 90 градусів. Сама по собі ця характеристика мало що говорить нам із практичної точки зору. Єдине що можна затверджувати напевно – чим більше тест вудлища в одній лінійці одного виробника, тем більшої ваги вантаж можна їм закинути без ризику зламати. Рибалки виробили наступне емпіричне правило, яке працює в більшості випадків: оптимальна для заброса вага грузила в унціях (Oz) дорівнює тесту вудлища у фунтах ±0.5 унції (одна унція рівна 28.3 грама). Тобто, якщо тест вудлища становить 3.5 фунта, оптимальна вага вантажу для нього перебуває в межах від 3-х до 4-х унцій або від 85 до 113 грам. Вага фірмових грузил вказується в унціях, тому підбирати їхня вага по тесту вудлища дуже зручно.

Для початківців я б рекомендував вудлища з тестом 3 – 3.5 фунта. Ще один параметр вудлища, який впливає на зручність виконання заброса, це довжина хвата, тобто відстань між кистями рук рибалки при виконанні заброса. Цей параметр визначається відстанню від комля вудлища до катушкодержателя. Уважається, що хват вудлища оптимальний, якщо при упорі комля під мишку й витягуванні руки уздовж бланка її кисть виявиться у верхній частині катушкодержателя (або близько до цього положення)

Вибір конкретної моделі вудлища вимагає індивідуального підходу. Тут ради давати дуже складно. Я не рекомендував би (навіть при необмеженому бюджеті) починати з дуже дорогих вудлищ. Дороге вудлище буде гальмувати ваш розвиток, оскільки буде робити за вас частина роботи при забросе й вибачить багато помилок – це позбавить вас стимулу самовдосконалюватися. Крім того, практично кожне дороге вудлище має свій характер, я б сказав «норов», і уживетесь чи ви з ним, невідомо. Тим більше, коли вибір відбувається під час відсутності практичного досвіду. Рекомендую почати з відносно недорогих вудлищ вартістю від 300-400 грн. до 600-800 грн. Раджу придивитися до продукції польських виробників (наприклад, Jaxon і Tandem Baits). А от від покупки на ринку китайського виробу «ноу нейм» краще втриматися. Дуже гарне придбання можна зробити, скориставшись розділом «Продам» різних українських коропових форумів (карпятники в основному люди акуратні й колишні у вживанні снасті найчастіше перебувають у дуже гарному стані).

У міру придбання практичного досвіду ви самі зрозумієте чого прагнете від вудлища, чого вам не вистачає зараз, і зможете вже більш усвідомлено вибрати собі наступну, швидше за все, білш дорогу модель.

Вибір недорогий, але надійної котушки зробити досить просто в силу обмеженого числа представлених на ринку моделей таких обладнань. Сучасні коропові котушки діляться на два основні класи: з бейтраннером і без нього. Бейтраннер – це додаткове фрикційне гальмо, яке відключається або натисканням на спеціальну скобу, або поворотом рукоятки котушки. Сперечатися про те, які котушки краще, можна нескінченно, ця справа смаку. Особисто я користуюся котушками без бейтраннера. У ціновій категорії 400-600 грн. (більш дешеві котушки купувати категорично не раджу) можна рекомендувати наступні моделі. З бейтраннером: Tica Abyss, Daiwa Regal Plus і Banax Helicon