Сазан вибирає перловицу
Ріка буяє затопленими карєрами. Береги гранітні, стрімчасті, глибина неабияка. Одним словом – зимувальні ями, обожнені місця судаків, лящів, сазанів. В один з похмурих липневих днів я проводив розвідку щодо судака в ріці, маючи в наявності велосипед і спінінг. Перший заброс зробив на світанку
До 9 годин мені вдалося подолати кілька кілометрів, здійснити сотні забросов, але результат моїх зусиль був досить скромний: один окунь і один судачок до кілограма. Але зате я виявив стоянку сазана, його лігвище, його місце проживання. Воно саме перебувало в одному з таких карєрів. Три рази підряд з невеликим інтервалом викидався сазан з води. Солідний, дорослий сазан. Я примітив це місце й з інтересом почав розглядати. Ранковий легкий вітерець на час затих. У районі сплеску сазана на водній гладі зявилася сітка дрібних пухирців, які утворювали невеликі кола… У нас рибалки таке явище пояснюють так – короп поїдає черепашок своїми сильними, мясистими губами
Сидячи й спостерігаючи за рибою, я згадав про Сабанееве і його слова про те, що місце перебування коропів завжди допоможуть знайти місцеві жителі й пастухи (тільки не рибалки). А ще краще рибалці самому відшукати таке місце, спостерігаючи за поведінкою коропа (там, де часто накидається). Якщо замічене місце відповідає якості дна й умовам глибини, то можна впевнено сказати, що саме тут і перебуває житло коропа. Ознаками їх присутності служать пухирці, які пускають коропи, коли копаються в мулі, але подібні пухирці можуть пускати лящі, язи й інша риба. Це цілий феєрверк пухирців, який відображається на поверхні колами 13-18 див вдиаметре.
Точно! Усі точно так і відбувалося: викиди й пухирці. Я не сумнівався, що це сазан, і швидше за все не один – не прохідний, що тут їх лігвище. Мені стало не до судаків. Запамятавши місце й визначивши, з якого берега ріки мені буде зручніше добратися моїми снастями до епіцентру їх житла, я відправився додому із твердою впевненістю повернутися сюди завтра ж на світанку, але вже з іншою снастю, сазаньей. Розвязав спробувати щастя на макушатники. Вони в мене на два гачки. Деякі ставлять по чотири, але вважаю, що двох цілком достатньо. Якщо сазан підійшов, якщо вже ссе макуху, то один із двох неодмінно знайде. Перевірене практикою. Так і ощадливіше виходить, оскільки кубики з макухи в цьому випадку робляться менше.
Зі світанком, як і передбачав – на місці. Легкий, тільки-но помітний, туман над водою. Злегка парует, дихає красуня ріка. Сьогодні я на протилежному березі. Він більш пологий. З нього зручніше боротися з рибою, якщо вона спокуситься моїми шматочками макухи. Закидаю по черзі три спінінги. Віялом, щоб розширити зону облову. Раптово, хоча цього очікував з першої секунди приїзду на місце, величезна риба вистрибує з води. Повністю показується над водною гладдю й, начебто зависши в повітрі, незграбно плюхається в ріку. Характерний звук лунає в окрузі. Серце бється, комарі дзенькають, але їх не зауважуєш. Уся увага на прищіпки. Вони – у даний момент сигналізатори клювання, з них не звожу погляд, вони не ворушаться. Навіть не погойдуються, вітру ні, і клювання немає. Щогодини я перезакидаю спінінги. Просидівши до обіду, бачив дві поклевки, побрав два карасі, гарні, – напівкілограмових. І всі! Сазан викидався кілька раз, сміючись над моєю наївністю, що він, старожил цих місць, так легко не поведеться на мої хитрості
Будинку знову перечитав Сабанеева. Тепер про те, що величезне значення для лову сазана має «привада», тобто корм, який завчасно кидається в певне місце для залучення риби, щоб була вона тут у потрібну годину, сподіваючись по звичці знайти ласощі, які знаходила тут і раніше. Зробив висновки: наварив гороху, пшениці. Із самого ранку я вже на своєму місці. Роздягаюся, беру в зуби кульок із привадою, запливаю, роблю зернові доріжки до центру, тобто місцю, куди будуть лягати мої макушатники…
Закінчується риболовля, підводжу підсумки. Результати трохи поліпшуються в порівнянні з першим виходом: чотири карасі, такої величини, як у перший раз, і один короп-карась на 750 г. А сазана ні.
Після обіду вертаюся додому. Знову звертаюся до свого наставника й знаходжу: «Місцями, короп непогано бере ТАКОЖ НА ЧЕРЕПАШОК…» І тут я згадую, як рибалив у молодості. Ловив звичайними донками – глухий вантаж, три повідці, наживка – червяк. Попадалися йоржі-носарі, густера. Була с