Щука – одна з найпоширеніших хижих риб наших вод

Лов щуки.
Щука (у молодому віці щуренок) має сильно витягнуте брусковатое тіло. Голова довга й плоска з великою пащею, засіяної більшою кількістю зубів, загнутих усередину. Дрібна щука (травянка), що живе на мілководдя, що заріс водоростями, значно світліше, ніж стара — «донна» щука, що живе в глибоких ямах і вирах. У торфяних озерах і лісових ріках щуки звичайно мають гарне помаранчево-буре фарбування із золотавим металевим відтінком. У північних водоймах щуки значно темніше, ніж у південні. Зустрічається повсюдно, отсутствует лише в кримських ріках, Заравшане (Узбекистан), Мургабе й Теджене (Туркменії). У великій кількості водиться в басейнах Волги, Іртиша й Обі, в озерах Карельського перешийка й Кольського півострова, заплавних озерах, що ставляться до басейну нижнього плину Сырдарьи (на території Кзил-ординської області Казахстану) і в озерах Тувина. Звичайна вага від 2 до 4 кг при довжині 70—80 див; не рідкістю є окремі екземпляри вагою в 10—15 кг. В історії рибальства відомі випадки піймання дуже великих щук, длиною понад 2 м і вагою понад 40 кг.

Нереститься вона на мілководдя, у самих берегів, при температурі води від +3 до +6 градусів (іноді під льодом і під час весняного паводка). Час нересту по-різному для різних кліматичних умов: наприклад, за багаторічними спостереженнями, у Дніпровському лимані щука нереститься з 15 березня по 10 квітня, у дельті Волги — спочатку квітня до перших чисел травня, у середній смузі — з останньої декади квітня до другої половини травня. У гарну сталу погоду нерест протікає рівномірно, протягом 10—15 днів. Але іноді через різкі коливання температури повітря й погіршення погоди він затягається на більш тривалий час

Щука ставиться до найбільш ненажерливих і хижих риб. Харчується рибами всіх порід, жабами, пуголовками, мишами й іншими дрібними тваринами, що випадково попадають а воду. Великі поїдають пацюків, нутрій, нападають на дрібний водоплавний птаха (качок, гусенят). У молодому віці й у дорослому, якщо щука живе у водоймах, бідною їжею, щука не гидує хробаками, личинками комах і іншими безхребетними. Установлене, що на кожний кілограм приросту живої ваги щука поїдає до 22 кг риби або інший їжі. Для щуки характер; швидкість рухів і моторність. Але, незважаючи на чудові якості, вона звичайно не ганяється за їжею, а нерухомо коштує серед підводних заростей, корчів, під стрімчастими берегами (особливо серед затопленого чагарнику), на грані швидкого й тихого плинів нижче перекатів, серед паль, у мірошницьких вирах чекаючи видобуток. Помітивши зграйку рибок, вона стрімко кидається на неї й, схопивши зазевавшуюся рибу знову вертається у свою засідку. Ловиться спінінга-, кружками, доріжкою, поплавочными вудками, стрімким блеснением і зимовими живцовыми вудками.