Сиг – стайная риба. Розрізняють прохідну, річкову й озерну її форми

Сиг. Найцікавіші для спортивного лову: сиг-лудога, сиг волховский, сиг чудской, сиг-валаамка, сиг прохідний

Сиг-Лудога досягає довжини 50 — 55 див при вазі до 2 кг, зрідка зустрічаються окремі особини вагою до 5 кг.

водится в Ладожском і Онезькім озерах, де живе на глибинах понад 2 — 3 м на границі водяних заростей. У глибоких ямах Онезького озера водиться дуже великий ( до 10 кг) сиг чолмужский, який входить на нерест у Чолмужскую губу. У північній, найбільш глибокої частини Ладожского озера, переважно близько острова Валаама, водиться сиг-валаамка, або «зобатый» сиг, що має низьку й подовжену голову. При швидкім витаскуванні з води в нього сильно розширюється плавальний міхур і, випираючи в грудних плавців, утворює «зоб».

Сиг волховский (білий сиг, сиголовый сиг) має закруглену голову. Характерним для цього сига є світле фарбування тіла. Довжина 50 — 60 див, вага 1,6 — 2 кг. Водиться в південній частині Ладожского озера. Восени входить на нерест у ріки Волхов, Свір, Сясь.

Сиг чудской має більш подовжену голову, чому сиг інших порід. Досягає довжини до 55 див і ваги 800 — 1000 г (зрідка до 2000 г). Водиться тільки в Псковському й Чудском озерах, де завжди тримається на великій глибині. Нереститься в листопаді на піщаних обмілинах, що заросли очеретом

Сиг (прохідний морський, невський) має невелику голову з нависаючої верхньою щелепою, що закінчується тупим закругленим носом. Довжина до 50 див, вага до 2 кг, іноді до 3 кг. Водиться в Балтійськом море, звідки в травні заходить у ріки, головним чином у Неву. Нереститься в листопаді. Сиги харчуються дрібними ракоподібними, хробаками, молюсками, личинками комах. Ловляться восени поплавочными вудками й узимку на мор-мишку й стрімким блеснением.