У мутній воді – спінінгом

Далеко не всі рибалки при виході на риболовлю орієнтуються на сприятливий прогноз активності клювання. Багато, дуже багато беруть у руки снасті тому, що не визнають іншого варіанта використання дозвілля

Найчастіше, відправляючись на водойму, їм доводиться діяти всупереч прогнозу, іноді навіть всупереч здоровому глузду. І отоді стійкість у боротьбі з капризами погоди, знання, спостережливість, терпіння, винахідливість і величезне бажання піймати “золоту” рибку допомагають їм вичавити максимум радості з мінімуму зручностей

У щорічних байдаркових походах мені часто доводилося рибалити при мізерних шансах на успіх, тому що жагуча тяга до спінінга й наполегливі прохання похідних гурманів не залишали вибору

До малообещающим умовам лову спінінгом, з якими я неодноразово зустрічався, можна віднести дощові паводки й інтенсивне “цвітіння” води. У цій статті я прагну поділитися особистим досвідом лову на штучні принади у водоймах північно-заходу Росії при короткочаснім або тривалім зменшенні прозорості води, викликаному цими явищами. Прозорість води впливає на ступінь видимості й розрізнення обєкта під водою й може знижуватися до дуже малої величини, порядку 0,5 метра. У цьому випадку майже повністю виключається візуальна привабливість принади для хижака

Тому вода мутна

Фізичних показників якості природної води досить багато, але зараз нас будуть цікавити тільки два – мутність і прозорість. Мутність визначається концентрацією зважених часток у воді й оцінюється кількістю зваженого речовини в одиниці обєму. Прозорість служить критерієм чистоти води й виміряється відстанню, на якім видне біле коло під водою. Прозорість прямо залежить від ступеня помутніння води і є тем параметром, з яким зобовязано вважатися спінінгіст. Кольоровість, як показник, що супроводжує мутності, при низької прозорості води не буде мати, на мій погляд, вирішального значення

У природних водах у зваженому стані перебувають: 1) нерозчинні й малорозчинні речовини (частки піску, лесу, мулистих речовин, карбонатних зєднань, високомолекулярних органічних домішок гумусового походження); 2) фітопланктон і зоопланктон

Домішки першого виду можна віднести до забруднень, а от складові частини планктонів є важливою кормовою базою багатьох водних мешканців, якими цікавляться рибалки. Фітопланктон – це сукупність мікроскопічних рослин ( головним чином водоростей), розподілених у товщі води. Зоопланктон – це сукупність тварин, що живуть у товщі води, що й пасивно переміщаються стечением.

Джерелами вступу речовин, що перебувають у воді, служать ерозія, фізичне й хімічне вивітрювання робота, що розчиняє, води, обмін з атмосферою, утвір органічної речовини в результаті життєдіяльності мікроорганізмів, фотосинтезу й розкладання, а також стічні води

Різке зниження прозорості в ріках найчастіше обумовлюється збільшенням концентрації наносів у потоці під час весняних повідь або дощових паводків. Наноси підрозділяються на зважені й ваблені. Причому треба враховувати, що зважені наноси розподілені в річковому потоці нерівномірно: у придонних шарах мутність максимальна, а до поверхні зменшується. У водоймах зі стоячої або повільно поточною водою висока концентрація суспензій (высокомутные води) спостерігається при інтенсивному розвитку планктонів і припливі болотних вод зі зваженими в них гумусовими частками. Отже, болотистость басейну значно впливає на прозорість води, а як приклад водойм дуже низької прозорості можуть бути зазначені “чорні” ламбы (малі лісові озера).

У теплі періоди року збільшити ситуацію може активне розмноження фітопланктону, викликаного сприятливо сложившимися для нього умовами. Скупчення великої кількості водоростей у водоймі одержало назву “цвітіння води”. У прісних водоймах за “цвітіння” головним чином відповідають зелені, синьо-зелені й діатомові водорості

Спінінгістові слід ураховувати, що, на відміну від суспензій гумусового походження, концентрація водоростей у тихій воді ( при слабкої перемешиваемости шарів) збільшується в напрямку до поверхні. Крім того, для озер має місце наступна закономірність: у берегів і в затоках прозорість завжди нижче, чим на відкриті плесах.

Небагато гідрографії

Північно-західний район європейської частини Росії ставиться в основному до басейну Балтійського моря. Його територія являє собою рівнину, для якої характерне чергування низинних просторів
з горбкуватими й платообразными височинами висотою до 300 метрів. Річкова мережа району досить густа, басейни рік відрізняються великий озерностью й заболоченностью. Класифікація рік по водному режиму виділяє чотири основні типи: 1) дрібні болотно-озерні ріки з малим коливанням рівня й рівномірним стоком; 2) великі ріки низинних рівнин; 3) порожисті ріки височин; 4) ріки карстових районів, що харчуються підземними водами

Здебільшого це ріки лісові, рівнинн, що характеризуються малими ухилами й звивистістю русявів. У місцях перетинання височин утворюються порожисті ділянки й стромовини з різким зростанням падіння ріки. Водний режим і водна динаміка малих і більших рік мають істотні відмінності, які, в остаточному підсумку, впливають на тактику спінінгіста. У цій статті до малих рік ми будемо відносити ріки довжиною не більш 100 кілометрів і ділянки верхнього плину великих рік. Середні й більші ріки без них верховий з деякою натяжкою можна розглядати в одній категорії

Малі ріки найчастіше являють собою сильно меандрирующие потоки, що протікають у вузьких долинах з густо зарослими берегами. У більших рік русло спрямляється, закрути стають помітно протяженнее, у руслі зустрічаються низинні острови, долини розширюються, утворюючи соковито-зелені заплави. У всіх ріках району в різному ступені влітку й восени під впливом обложных дощів майже щорічно відзначається підйом рівня води на 0,5-1,5 метра з різким збільшенням мутності. Цей період недовгий, але вплив його на клювання, як правило, негативне. Меншою мірою тривалі дощі впливають на озера й ріки, що протікають через озера, які регулюють їх стік

Основними типами озер Північно-західного району є моренні й заплавні озера. Берега багатьох озер низьк, що заросли водною рослинністю й нерідко болотисті. На дні деяких з них залягають потужні відкладання мулу (сапропель). Глибина озер коливається в широких межах, але більшість озер району мілководні, із глибинами не більш 4 метрів. Деякі озера, розташовані в улоговинах, мають глибини понад 10 метри. Дуже низька прозорість води багатьох озер ( від 0,15 до 1 метра) обумовлена більшою кількістю суспензії органічного походження й планктонів

До розглянутих типів рік і озер можуть бути прилічені не тільки водні природні обєкти Ленінградської, Новгородської, Псковської й Тверской областей, але й ряд рік і озер Центральної й Північної Росії, Волгоградської області, Білорусії й Прибалтики

Хижак і паводок

Про те, як поводиться хижа риба в періоди паводка або інтенсивного “цвітіння” води, далеко не всім відомо. Ті вбогі відомості, які попадаються в літературі, вимагають уточнення й перевірки. Разом з особистими спостереженнями вони, проте, перетворюють риболовлю по “поганій” воді в цілком осмислене заняття

Риби почувають настання негоди й, кожна по-своєму, реагують на нього залежно від виду явища. Уважається, що до негоди риба посилено харчується, щоб приготувати себе до тривалої змушеної помірності, а потім, з настанням непогоди, завмирає. Те ж, видалося б, може відбуватися й при дощовому паводку, але… не всі так просто й однозначно.

З паводком змінюється водний режим рік через різке збільшення швидкості плину на плесах. Русло на плесах починає сильніше розмиватися, збільшуючи наноси на перекати, мутність води стає дуже високої, особливо уздовж увігнутого берега закрутів. Різке збільшення рівня, швидкості плину, турбулентності й мутності води сприймається всіма видами риб приблизно однаково. Висока концентрація ваблених і зважених наносів утрудняє подих риб, а низька прозорість води робить зір малоефективним для виявлення передбачуваної жертви або потенційної небезпеки. До висновку, що рибі погано в мутній воді, ми могли прийти ще в дитинстві, коли босоногими хлопчиськами прибігали до бочажкам і калюжам, що залишилися після відходу порожньої води, збаламучували в них воду ногами й ціпками й вихоплювали руками щучек і іншу рибу, що спрямовувалися до поверхні із широко розкритими зябрами

У ситуації підвищеної мутності в риб починають працювати “на повну котушку” нюх і бічний лінія. Тепер вони виконують основні функції розпізнання, тим більше що число фіктивних тривог через, що несеться сміття, що й вертиться у вирах, і мотлоху зростає. Життя риби стає незатишною, і вона спрямовується в менш мутні місця – у старицы, затони й затоки, у зарості водоростей, піднімається нагору за течією, заходить у припливи. Крім того, вона намагається триматися ближче д

Дата: 15 Ноя 2009 | Категории: Полезные советы
«
»

Комменты уже нельзя оставить.

Всё о рыбалке

 

Октябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Фев    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

Архивы

Лучшее видео: