Як орієнтуватися на водоймі

Успіх рибного лову в чималому ступені залежить від правильного вибору місця. Надто важливо тому по видимих ознаках уміти визначати особливості підводного рельєфу водойми: відмели й найбільш глибокі місця

Рівнинні й несудохідні ріки ніколи не течуть прямо, а ізвиваються по долині, утворюючи вигадливі закрути. В увігнутого берега цих закрутів глибина завжди більше, чим в опуклого. Глибоким ділянкам рік на поворотах завжди супроводжують стрімчасті береги (яри). Вузькі місця ріки з несильним плином звичайно глибше, чим широкі
Дрібні місця бувають на ділянках зі швидким плином (такі ділянки рік називаються «перекатами»).

Глибока частина перекату («корито») визначається по темному цвіту води

Нижче перекатів завжди бувають глибокі ями (вири) — улюблені місця проживання багатьох великих риб

На ріках з камянистим руслом перекати виявляються по гряді каменів, що перекриває русло рік

На плесі, тобто на прямолінійному або слабко вигнутому ділянці ріки між перекатами, швидкість бігу води, значно менше, чим на закрутах і нижче перекатів. Глибина води на плесах розподіляється більш-менш рівномірно, збільшуючись до середини ріки

На ріках зі швидким плином лінія найбільших глибин — так званий фарватер — проходить по стрижню, тобто по найшвидшому струменю

Окремі камені; пні (корчу), що затонули дерева (топляки) ріки, що застрягли на стрижні, виявляються по стоячих хвилях із гребінцями» У таких місцях водяться головні, щуки, звідки вони нападають на пропливаючих повз рыбешек.

Особливо привабливі для лову вири із затонулий колодами або валунами, що утворюються нижче порогів

У більших рік, що течуть із півночі на південь або з півдня на північ, східний берег завжди більш пологий, чому західний, у якого перебувають найглибші місця

На судноплавних ріках і водоймищах можна, орієнтуватися по берегових сигнальних щоглах (вивіскам) або по плавучих бакенах

Сигнальна щогла позначає найменшу глибину й ширину фарватеру, або так званого суднового ходу. Удень для позначення глибини на верхньому за течією кінці поперечини (реї) щогли .вивішуються: хрест із чорних дощок, що позначає 100 см-глибини; велика куля — 20 див; мала куля — 5 див. (Уночі глибина води позначається цифрами на світному плафоні).

Знаки ширини фарватеру вивішуються на протилежному кінці реї: ромб — 50 м; велика куля 20 м; мала куля — 5 м.

Бакен, або віха білого цвіту позначає ліву ( за течією) границю фарватеру, червоного — праву. Одним з найбільш достовірних показників глибини водойми є водна рослинність

Кожний вид водяної рослини виростає тільки на певній глибині. За цією ознакою рослини прісноводних водойм можна розділити на пять груп:
1. Прибережні рослини: осока, стрілолист, рогоз (чакан) і інші. Виростають вони на глибині води до одного метра
2. Очерети: очерет озерний, або «куга», очерет, хвощі. Виростають на глибині: в озерах з постійним рівнем води — до 2 м, у водоймищах зі змінн обрієм, що коливається, води — до 3 м.
3. Латаття: білі латаття й кубушки. Виростають на глибині: в озерах — до 3 м, у водоймищах — до 4 м. У тому самому водоймі кубушка росте на більш глибоких місцях, ніж біле латаття
4. Харовые водорості: элодея, кушир. Ростуть на глибині води близько 4 м.
5. Синьо-зелені водорості, що виростають на глибинах понад 4 м.

За цим даними можна досить точно визнач загальний характер підводного рельєфу водойми, а у від ділових випадках таким способом вдається визначати ділянки водойми з найменшими й найбільшими глибу нами. Не вважаючи безпосереднього проміру глибин, цей спосіб є одним із самих надійних для вивчення підводного рельєфу озер.

Слід мати у виді, що не всі рослини звязані-із дном водойми своєю кореневою системою, деякі з них вільно плавають на поверхні води. Така, наприклад, пузырчатка. Під час» цвітіння її добре видне здалеку по жовтих квітках, які піднімаються над водою

Для орієнтування на водоймищах, недавно побудованих, можна скористатися картами або схемами цього району до й послу будівництва греблі; накладаючи схеми одна на іншу, можна одержати більш-менш точну карту підводного рельєфу водойми

Взагалі при лові на великих водоймищах або в озерах корисно мати їхню схему, на яку слід періодично наносити обмілини, місця вдалого лову, найбільш глибокі ділянки й інші дані;, що має таку схему може швидко орієнтуватися на во