Як прикормиш, так і половиш

У кожному жарті є частка правди. Як говорив один з персонажів популярного фільму: «Зміст російського полювання в тому, що звіра треба нагодувати й напоїти». Риба щодо цього не виключення. Практика спортивного рибальства це прекрасно підтверджує.

Аматори часто й з великою користю для себе беруть на озброєння деякі спортивні розробки. Це ставиться не тільки до снастей, але й до підгодовування.

Існує три підходи кприкармливанию.
Одні рибалки постійно шукають, винаходять нові суміші, універсальні або для конкретної риби, удосконалюють свої й без того сверхизощренные рецепти, саме вони стають авторами всіх оригінальних прикормочных сумішей.

Інші сповідують прагматичний, подібний із західним підхід – задовольняють наявними в продажі готовими підгодовуваннями, хоча й не позбавлені деякої тяги до експерименту: змішують кілька готових підгодовувань або додають у них додаткові компоненти, намагаючись у такий спосіб підвищити їхня ефективність. Необхідність у досвідах тут змушена й буває звичайно викликана недоліком інформації про особливості застосування тієї або іншого готового підгодовування в конкретних умовах.

Треті, на жаль, рибу не стільки годують, скільки труять, пускаючи в справу розмочений хліб, різноманітні каші й навіть комбікорму для домашньої худобин. На р.Пахре часто доводилося спостерігати одного такого рибалки. Він увесь тиждень збирає домашні харчові відходи – недоїдені кашу й макарони, шматки черствого, а то й цвілого хліба, а потім, у вихідний, коли вся ця пекельна суміш устигає вже ґрунтовно подбродить,замішує її із землею, щедро поливає ганусовим маслом і відправляє у воду у вигляді величезних куль. Він їх сам називає: «Подарунки з Африки». чи Коштує говорити, що результати лову виявляються жалюгідними…

Не було б нічого страшного, якби він і такі, як він, псували лов тільки собі, але погано те, що вони попросту отруюють водойми. У теплій літній воді величезна кількість не спожитою рибою грубої їжі швидко закисає, протухає й надовго отруює підгодоване місце. Якщо врахувати, що на водойму поблизу великого міста по вихідних виїжджають сотні, а то й тисячі рибалок, то повинне бути зрозуміло, чим обертаються подібні «подарунки». Іноді після таких навал клювання не буває по два-три дні, незалежно від погоди: экосистема водойми намагається впоратися з лихом, що обрушився на неї…

Вихід з такої ситуації простій: застосовувати підгодовування спортивного зразка. Полягають вони, як правило, з мелкоразмолотых компонентів, які легко розмиваються водою – це одне з основних умов високої ефективності гарного підгодовування – і відмінно засвоюються рибою й іншими водними організмами (вимоги екологічної безпеки – одне з необхідних умов одержання сертифіката відповідності для виробництва або імпорту підгодовування).

Дія останньої кинутої у воду порції кінчається максимум через три години. Саме цим часто й пояснюються незрозумілі для сусідів-вудильників загадки:

іде грамотний рибалка з водойми, і на його місце відразу кидаються інші – як же, відмінне місце, тільки що отут було скажене клювання. Добре, якщо їм повезе: спортсмен замісив підгодовування ледве більше, чим було потрібно, і перед відходом викинув залишки у воду. У такому випадку два-три години більш-менш стійкого клювання забезпечене. Але якщо остання порція підгодовування потрапила у воду досить давно, здивування їх не піддається опису спортсмена, що й пішов, починає огортати туман легенд і міфів… Ми прагли б звернутися до міських рибалок – користуйтеся спортивним підгодовуванням. Становіть її самі, благо докладних інструкцій із самостійного її виготовлення в рибальській періодиці останнім часом зявляється усе більше й більше, або купуйте її в магазині. Якісне підгодовування – це настільки ж престижно, як снасті провідних Світових фірм. Витрати на неї при грамотнім використанні не такі вуж і більші, цілком порівнянні з витратами на волосінь або гачки. Зате вона дозволить вам вільно почувати себе в самих складних умовах лову, та й свідомість того, що ваше спілкування із природою великої шкоди їй не приносить, теж чого-небудь так коштує…

Оскільки зараз журнал «Рибалка-Elite» проводить випробування спортивного підгодовування » Тім-Файтер», вашій увазі пропонуються рекомендації з її застосування в р
ізних умовах лову.

Лов верхівкової риби
Основна верхівкова риба, на яку має сенс полювати з підгодовуванням, – уклейка.

При лові в стоячій воді підгодовування звичайно розбавляють прибережним піском – до 5 обсягів стосовно обсягу підгодовування (чому голодніше уклейка, тим більше піску); можна додати небагато сухого молока (це, втім, не обовязково). Непогано ледве присмачити її ароматизатором – ванільною або фруктовою есенцією (2-3 краплі на літр готової суміші).

Для замешивания й заброса підгодовування зручно використовувати столову ложку з довгою ручкою. Це дозволяє зберігати руки чистими й не бруднити ні вудлище, ні одяг. Води при замешивании додають стільки, щоб підгодовування придбало консистенцію не дуже рідкої сметани. Правильно замішана підгодовування при влученні у воду створює довго не осідаюча хмара апетитної каламуті. Для пролонгації цього ефекту добре використовувати в якості додаткового баласту не пісок, а мелкомолотую глину або роздрібнений суглинок. Але пісок застосовують із наступних міркувань – будучи відносно більш важким, чому глина, пісок, осідаючи на дно, захоплює із собою дрібні часточки корму й тим самим повільно й рівномірно прикормлює плотву або подлещика, що воліють перебувати в придонному шарі води. (Треба помітити, що при весняному лові уклейки навіть на невеликій глибині в придонних шарах води найчастіше непогано бере велика плотва або подлещик. Якщо клювання уклейки ослабшало або ви прагнете для різноманітності половити якусь іншу рибу, не настільки метушливу, досить вилучити гачок з насадкою на дно – і можна розраховувати на поклевку плотви або подлещика, який, щоправда, не завжди виходить на ті місця, де тримається навесні уклейка.)

Ловити з підгодовуванням на плині складніше. При невеликій глибині треба збільшити кількість баласту, додавши до сухої суміші землю із кротовини або сухий супеси. Води, навпаки, додавайте зовсім небагато, дрібними порціями, при постійнім ретельнім перемішуванні. Тут важливо вловити той момент, коли злегка вологе підгодовування почне ліпитися у відносно міцні кулі. У цьому випадку, упавши на дно, вона починає працювати як би навпаки, знизу нагору:, що відриваються від лежачого на дні кулі сухі частки підгодовування спливуть до поверхні води й утворюють апетитний струмінь, що далеко йде за течією.

Так само, як і при лові в стоячій воді, із дна часто бере плотва або подлещик, а то й карась…

При великій глибині на місці лову ( як правило, більш півтора метрів) підгодовування можна замішувати, як і при лові в стоячій воді, але закидати її випливає частіше й дуже невеликими порціями.

Лов донної риби
У якості донної риби маються на увазі плотва, лящ, карась, сазан, короп.

Але спочатку слід сказати кілька слів про особливості » Тім-Файтер». Це підгодовування випускається в більш концентрованому виді, чому стандартна суха суміш.

На практиці це виражається в тому, що якщо не стежити ретельно за кількістю води, що додається в підгодовування, те можна при замещивании одержати щось начебто досить крутої манної каші, подібної по консистенції з гончарною глиною.

У такому виді закидати підгодовування у воду коштує тільки на дуже сильному плині грудка, що коли потрапила у воду, розмивається досить швидко. У всіх інших випадках доводиться регулювати вязкість підгодовування, додаючи в неї баласт, що розпушує (пісок, супесь, дрібний щебені).

До недоліків підгодовування це не віднесеш, скоріше, навпаки – не треба тягати із собою на риболовлю зайва вага, благо баласт на березі знайти не так складно, та й підгодовування витрачається ощадливіше. Проте цю її особливість слід мати у виді при замешивании.

Загальне правило готування підгодовування для донної риби таке: консистенція готової суміші повинна бути такий, щоб занедбаний у воду куля підгодовування (звичайно розміром з тенісний мяч) не розбивався від удару про поверхню води, а доходив до дна по можливості в цілому виду або великими шматками. У принципі такої вязкості можна добитися незалежно від того, скільки в підгодовування улите води.

Якщо у водоймі немає або мало верхівкової риби, то вологість підгодовування – справа смаку. Випливає, однак, памятати: в умовах слабкого й середнього плину краще все-таки додавати по можливості менше води, тоді готове підгодовування буде більш «довгограючої». Звязане це з тим, що якщо води улите небагато, те не всі екстрактивні речовини ( тобто ті, які в принципі можуть розчинятися у в
оді) переходять в, щ додається в » Тім-Файтер» воду, яка в цьому випадку відіграє роль не розчинника, а сполучного.

У принципі це підгодовування досить універсальне й не вимагає спеціального доведення під конкретну рибу, непогано залучаючи й плотву, і ляща, і карася. Однак рідко хто втримується від спокуси спробувати поліпшити її робочі якості, тому дамо кілька рекомендацій, заснованих на власному досвіді.

При лові карася в травні -червні краще додавати в » Тім-Файтер» смажені й пропущені через кухонний комбайн насіння соняшника, коноплі або рапс. Готовими макухами слід користуватися обережно, застосовуючи зовсім свіжий, не більш ніж двомісячної давнини виготовлення. Торішні макухи краще не брати, тому що це може позначитися на результатах риболовлі самим непередбаченим образом.

Непоганий ефект дає додавання рубаних земляних хробаків і мотиля, можна навіть сухого. До речі, ці ж тваринні добавки, включаючи й дрібний опарыш, досить доброчинні й при лові ляща.

Іноді, особливо в жаркі липневі дні, вдається суттєво поліпшити клювання плотви й подлещика, додавши в підгодовування розтерту практично в пил сушену водорість-жабуриння – добре відому московським рибалкам «зелень».

При лові плотви й подлещика в карєрах і водоймищах, особливо в другій половині літа, корисно додати при замешивании роздавлені раковини дрейссены. Секрет увесь у тому, що дрейссена у водоймах, де вона живе, є практично основним кормом великої плотви й ляща (втім, читачам . «Рибалка-Elite» він уже відомий).

Застосування ароматизаторов

Єдиний універсальний як по сезону, так і по типу риби ароматизатор, на наш погляд, – кристалічний ванілін. Весняно-літні ароматизаторы -кориця, ганусове масло; літньо-осінні – в основному фруктові есенції: тутти-фрутти (змішаний фруктовий аромат), яблучна, бананова, грушева, чорносмородинова, сунична, полунична, малинова й інші.

Слід обережно ставитися до есенцій із заходом цитрусових – їх дія не завжди передбачувана.

Окремого згадування заслуговує кропове масло. Його (або просто траву кропу) вигідно застосовувати при лові в розпал літньої жари, коли різко знижується зміст кисню у воді. Створюється таке враження, що запах кропу створює у воді ефект «ковтка свіжого повітря» і риба охоче підходить на підгодовування не з метою що-небудь поїсти, а просто подихати, принаймні, її шлунок у цей час не так рясно заповнений частками підгодовування, як в інших випадках.

При лові карася й коропа буває корисно додати в підгодовування часниковий сік або мелений чебрець. До речі сказати, примастка звичайного Земляного або гнойового хробака в коробці з наживкою декількома краплями часникового соку іноді просто чарівно впливає на клювання.

Застосування підгодовування » Тім-Файтер» узимку

Наш досвід заснований на застосуванні » Тім-Файтер» узимку 1997/98 року, коли часті зміни погодних умов (часом по 2-3 рази в тиждень), особливо в лютому -початку березня, викликали хронічна відсутність нормального клювання. Але оскільки ми брали із собою на виїзди ехолот, то мали можливість оцінити ступінь привабливості цього підгодовування при лові плотви й подлещика.

Несподіванкою виявився успіх » Тім-Файтера» при лові на Можайском море. Серед московських рибалок воно користується репутацією водойми, на якій пригодовування всякими сухарями й кашами безперспективно. Проте підгодовування справно залучало як плотву, так і подлещика. Те ж ставиться й до Озернинскому, Иваньковскому, Яузскому, Истринскому й Вазузскому водоймищам. Навіть при повній відсутності клювання ехолот показував, що максимум через півгодини після пригодовування під лункою збиралася риба. Одна порція підгодовування інший раз утримувала рибу тут протягом усього зимового дня.

Як застосовувати підгодовування взимку? Тут можливі три варіанти

Якщо глибина лову невелика ( до 2-3 метрів) і під льодом немає плину, можна просто насипати суху суміш у лунку, перешкодити її черпаком і надати їй самої опускатися на дно. У такому випадку під лункою утворюється стовп довго осідаючої каламуть, і риба розподіляється по глибинах від метра й нижче. Іноді під самим льодом бере уклейка, особливо в лютому-березні. До речі, у березні починає клювати велика уклейка, і описаний спосіб уживання підгодовування можна застосовувати й на великій глибині, і навіть на плині. Лов ця азартна й по-своєму захватывающа.

Якщо глибина лову – до 6-7 метрів і плину ні, те можна замісити підгодовування так само, я
к і влітку, і опускати її в лунку невеликими порціями, не більше кульки для настільного тенісу.

У всіх інших випадках використовують стандартну годівницю

У нас виробилася навіть своєрідна тактика поведінки на знайомій водоймі: відразу по виходу на лід ми свердлимо на місцях проживання подлещика по 5-6 лунок, прикормлюємо їх і потім протягом усього дня регулярно облавливаем. Рідко яка з них залишається порожній.

Так можна надходити при лові починаючи з першого льоду й кінчаючи серединою березня (строки – для Москви й Підмосковя).

З останнім льодом ситуація інша. Підгодовуванням у цей час треба користуватися з великою обережністю, навіть якщо ви користуєтеся чистим мотилем.

Неодноразово доводилося зустрічатися з парадоксальною ситуацією: риба є й вона принаймні бере, але коштує тільки по останньому льоду прикормити лунку, як клювання подлещика в ній надовго завмирає ( до плотви це ставиться набагато меншою мірою) і відновляється в найкращому разі години через три, а то й наступного дня. Тому ми побрали собі за правило прикормлювати лунки по останньому льоду тільки на виїзді з ночівлею (по десятку лунок на брата), тоді улов з ранку забезпечений навіть у випадку поганого клювання.

До речі, хотілося б згадати про особливість дії будь-якого підгодовування провесною й восени, коли вода ще або вже холодна. У цей час прикормлювати рибу краще один раз, тому що повторна подача підгодовування, як правило, викликає різке ослаблення, а то й повне припинення клювання на підгодованім місці.