Збережені трофеї
Неможливо побрати й просто зїсти саму більшу власноручно пійману щуку або карася, у якого луска завбільшки з пятак, або навіть невеликого окунька. Хочеться довго любуватися їх малоприметной красою, переживаючи заново кожну мить великої удачі, починаючи із хватки й кінчаючи тривалим перепочинком, який наступає після того, як видобуток віднесений на пристойну відстань від води
И починаєш подумувати, як зберегти хоча б рибячу голову з розкритою пащею або засушити розкритий віялом хвіст, щоб розповісти й показати друзям. У більшості випадків наміри такими й залишаються, хоча рибалкам відомі багато секретів обробки риби, призначеної зберігатися у вигляді трофея
Наприклад, рибалка-винахідник з Японії пропонує наступний спосіб виготовлення опудала риби як декоративної прикраси (заявка № 47-38211). У риби розпорюють очеревину, видаляють внутрішності, зберігаючи кістяк з головою, мясо, плавці, зябра. У тушці зсередини проробляють голками отвору, які не доходять до зовнішньої оболонки. В отвори заливають формалін і всю тушку просочують розчином аміачних квасцов у формаліні. Тушку сушать, покривають шаром прозорого лаку. Залишається підібрати підходяще обрамлення й декоративне панно готове
Набагато складніше спосіб виготовлення опудала риби, запропонований іншим японським винахідником (заявка № 55-5482).
У розчин формаліну додають гідроокис алюмінію, бікарбонат натрію, порошок борної кислоти й обпалені квасцы в порошку. Шкіру риби вимочують у розчині, витягають, розправляють плавці й сушать. Потім заповнюють черевну порожнину гіпсом, надаючи опудалу природню форму. Після отвердіння в опудало втирають водяний розчин, що містить мурашину й сорбиновую кислоти, і знову сушать
Після такий мудрої, але надійної обробки рибальський трофей зробить винне враження навіть на людину, далекого від риболовлі