Блеснение окуня

Після короткого огляду блешень і загальної тактика блеснения можна перейти до блеснению окуня. Блеснение окуня, судака або щуки сильно відрізняються як по тактиці й техніці лову, так і по принадах, тому має сенс їх розділити. Починати краще з окуня, по-перше, тому що виявити зграю окуня набагато легше, а по-друге, блеснить його набагато простіше.

Відносна простота лову окуня на блешню повязана з тим, що риба ця стайная з високою конкуренцією усередині зграї. Саме тому помилки під час лову окунів не так позначаються на кінцевому результаті, як, наприклад, під час лову щуки

Починати лов окунів по першому льоду має сенс від берега. Коли лід зовсім тонкий, окуня легко знайти в зарослих травою неглибоких затоках, і чому затока крупніше по розміру, тем вище ймовірність виявлення в ньому зграї окуня. Таке враження, що після льодоставу весь окунь із прилягаючої акваторії збирається в одному місці й жирує. Ловиться звичайно окунь самого різного розміру й усе питання лише в тому, щоб знайти частину зграї, яку становлять гідні екземпляри. Оскільки окунь активний, а глибина лову становить ледве більше метра, рідко до двох, то має сенс користуватися легенями й добре планувальними блешнями. Вудка оснащується волосінню 0,14-0,18 мм, що залежить як від розміру передбачуваної риби, так і від маси й розміру блешні. Важливо правильно вибрати блешню по розміру. Наприклад, по моєму досвіду ловити на Химкинском водоймище краще на блешню довжиною 50-60 мм, а от в озерах Новгородської й Тверской області краще «працюють» більш довгі блешні. Що стосується цвіту, то на Істрі, на мою думку, переважніше блешні латунного цвіту, на Химкинском водоймище – білі, а на невеликих водоймах «першого льоду» краще цвіту міді

Я вважаю, що буде краще, якщо оснастити вудку й кивком. Кивок може бути як із плівки лавсану, так і з годинної пружини. Кивок з полімерної плівки гарний, якщо використовується найлегша й маленька блешня, але такі блешні рідко застосовуються на початку сезону, тому кращим зараз буде кивок із пружинної пластини. Він гарний тим, що після падіння блешні пластина кивка надає блешні додатковий короткий рух на кілька сантиметрів нагору. Буває, що саме цей рух викликає інтерес в окуня

Після того як просвердлена або пробита перша лунка, потрібно відразу ж пробувати в ній ловити. Деякі радять небагато почекати, поки риба заспокоїться від наробленого шуму. Особисто я підозрюю, що окунь, навпаки, залучається наробленим шумом і відразу ж підходить уводити, увести до ладу «свіжої» лунці. Принаймні, я завжди опускаю блешню або блешню відразу в знову приготовлену лунку. Техніка блеснения зараз досить проста й невигадлива. Після того як блешня досяглася дна, лісочку підмотують так, щоб блешня небагато не діставала до дна, іноді це небагато може становити й півметра. Це в тому випадку, якщо під лункою на дні перебуває або трава, або гілки. Після встановлення спуска потрібно відразу ж переходити до блеснению. Техніка полягає в тому, що більш-менш різким рухом удильника блешня піднімається нагору на 20-50 див і відразу ж кінчик удильника опускається вниз у вихідне положення. Наскільки повинне бути швидким рух удильника, залежить від блешні, можна лише порадити звязати швидкість із формою блешні в такий спосіб. Чим блешня більш вузька, тем звичайно більш різким може бути змах. Якщо ширина блешні порівнянна з її довжиною, то я намагаюся піднімати блешню з поступовим прискоренням, інакше блешня може ввійти в обертання, що негативно позначиться на її подальшій грі під час падіння. Якщо блешня відносно широк, що добре планує або дуже легка, то краще змах укоротити. З дуже легкими блешнями, які являють собою практично пластинку металу без додаткової напайки, можна ефективно працювати дуже короткими змахами – не більш 10-15 див. Це буває важливим під час лову або на дуже дрібному місці, або в прогалах заростей трави. Блешні-Пластинки, як я вже раніше згадував, бувають зовсім незамінні, наприклад, під час лову на дрібних водоймах із прозорою водою. Найбільш яскравим прикладом служить лов окуня на Тростенском озері. По першому льоду (і по останньому льоду) великий окунь продовжує годуватися близько крайки прибережної рослинності, але блисну або блешню безпосередньо під лункою він не бере. Окунь коштує близько лунки, але на відстані від метра й далі. Щоб його піймати, наприклад, на жерлицу, доводиться використовувати дуже довгі повідців, а під час лову на блешню потрібно «заганяти» блешню якнайдалі від лунки. Це досягається тим, що дуже легк блешня, що
добре планує, підвішується на товсту волосінь діаметром до 0,5 мм. Техніка лову полягає в тому, що спочатку шматок волосіні довжиною метра два змотується з вудки, блешню затискають або чіпляють за рибальський ящик, потім лісочку між вудкою й блешнею тягнуть, щоб вона випрямилася. Після цього блешню опускають у лунку й волосінню швидко штовхають її. Блешня йде убік від лунки, після того як лісочка пішла під лід, починають блеснить короткими рухами нагору-униз. При певній навичці блешня досить довго не досягає дна, і якщо по близькості є окунь, то він, імовірно, буде спокушений

Залежно від ваги й форми блешні, тобто від того, наскільки вона спланує під час падіння, вибирається пауза до наступного змаху. Це дуже важливий момент. Пауза звичайно підбирається експериментальним шляхом, для цього послу змаху рибалка вважає, наприклад, до пяти й робить наступний змах. Після декількох змахів, зараз буває досить зробити 4-5 змахів, паузу можна поміняти. Після того як риба себе виявила й перший окунь пійманий, потрібно запамятати паузу й ловити доти, поки є клювання. Нерідко до середини дня й до вечора оптимальна тривалість паузи може змінитися. Звичайно зі стиханням клювання «робоча» тривалість паузи зростає. Також замічене, що чому крупніше окунь, тим більше він любить тривалу паузу

Потрібно підкреслити й те, що зі зміною блешні висота змаху й пауза після падіння блешні змінюватися може й не набагато, але змінюватися, тому після піймання декількох окунів краще продовжувати ловити на обрану блешню, а не експериментувати з іншими. Для освоєння кожної блешні звичайно йде час не однієї риболовлі, для того щоб відробити наступну блешню, необхідно мати в арсеналі вже перевірені конструкції. Наприклад, ви знайшли гарну блешню, яка ловить, тоді на наступному рибному лові ви з її допомогою знаходите зграю окунів і вже можете експериментувати з іншою блешнею, і так далі, поки у вас не нагромадиться хоча б з десяток принад, що ловлять,

Після освоєння описаного стандартне й найпоширенішого приймання блеснения на мілині, і це приймання лову добре служить і під час лову на середніх і більших глибинах, можна перейти до трохи більш складних варіантів

Одним з дуже розповсюджених приймань лову окуня є «ворушіння» ґрунту. Властиво, це цілий набір різних приймань, які поєднує те, що блешня контактує із дном. «Ворушіння» дна, як приймання, стає актуальним трохи пізніше, коли окунь залишає дрібні зарослі затоки. Це відбувається через кілька днів після льодоставу. Окунь переміщається на піщані й камянисті коси, на вільні від рослинності підводні гряди й височини. У таких місцях контакт блешні із дном не приводить до зачепів, більше того, періодичне торкання дна й гра близько самого дна цілком природні, оскільки тоді блешня починає імітувати, що пригорнувся до дна й шукаючого їжу малька

Найбільш просте приймання полягає в тому, що перед черговим змахом нагору, блисну, навпаки, плавно кладуть на дно. І тут починаються нюанси. Для широких блешень ефективно буває піднімати верх, не відриваючи при цьому гачка від дна, і відразу ж опускати його знову на дно. Після декількох таких стукотів по дну блисну піднімають у черговий раз і роблять паузу тривалістю 5-7 секунд. Звичайно в цей момент і відбувається поклевка. Якщо використовується блешня типу «гвоздик», то краще кілька раз часто, але з невеликою амплітудою вдарити гачком блешні по дну й потім також зробити паузу. При використанні добре планувальної блешні застосовують інше приймання. Після декількох змахів на черговому змаху блешні дають планувати доти поки вона не досягнеться дна. Після невеликої паузи блисну дуже повільно тягнуть доти поки, вона не відірветься від дна. Їсти зміст повторювати таке приймання, по-перше, коли точно відомо, що під лункою окунь є, а по-друге, коли він перестав клюватися

З ростом товщини льоду окунь поступово скачується до більш глибоких місць водойми, що, втім, практично не ставиться до дрібного окуня. Блеснение окуня із глибин більше трьох метрів має свої особливості, але про це в наступний раз

З того моменту, як середній і великий окунь залишає спочатку прибережну зону з рослинністю, а потім і піщані коси й відмели, лов за допомогою блешні міняється як по тактиці, так і по техніці. Великий окунь усю зиму виходить на жирування в певні крапки прибережної зони, але такі місця потрібно добре знати, причому помилка буквально в метр приводить до того, що поклевок немає. Характерно також і те, що змістити окуня з його «улюбленого» місця
не вдається ніяким підгодовуванням. Тому після відходу окуня на глибину його краще шукати на 5-6 метрах. Я давно помітив, що у відносно глибоких водоймах, до яких ставляться всі підмосковні водоймища, великий окунь узимку дотримується глибини близько пяти метрів. На тих же водоймах, де глибина невелика, він поступово скачується в найглибші місця. Але це не означає, що тут його й слід ловитися

Невеликий відступ. Рибалки, які користуються ехолотами, узимку часто попадають впросак, коли починають використовувати ехолот не для дослідження рельєфу дна, а для пошуку риби. По-перше, потужний ехолот може своїм випромінюванням впливати на рибу як слабка «электроудочка». Це приводить до того, що риба може й не покинути стоянку, але клювати вже не буде. По-друг, виявивши за допомогою ехолота скупчення риби, рибалки намагаються тут же її й піймати. Але хто сказав, що риба буде клювати. Саме чаші відбувається так, що риба клює зовсім в іншім місці. Пояснюється це тим, що місця скупчення риби – це часто місця стоянки, а не годівлі. Риба годується, а значить і клює, зовсім в інших місцях, але зображення риби на екрані ехолота «тримає» рибалки й не відпускає. На перший погляд, може здатися, що простіше всього окуня шукати, орієнтуючись по береговій лінії. Загальновідомо, що якщо беріг крутий і порізаний, те й підводний рельєф чаші всього такий же нерівний. Тут простіше й вероятней виявити й коряжник. і затоплене русло струмка або річки, і різке звалення в яму, і глибинну брівку. Однак, мій досвід говорить про те, що дотримуватися такої тактики пошуку великого окуня, також як і щуки, доцільно лише на водоймах, які мало відвідувані рибалками. На підмосковних водоймах звичайно гарні місця, розташовані недалеко від берега, добре відомі й випробовують сильний пресинг із боку рибалок, і розраховувати тут на пристойний улов можна лише в тому випадку, якщо вам абсолютно точно відомі конкретні «крапки». Тому постійно доводиться шукати крапки лову й на видаленні від берега, і на різних обріях глибини

Тактика

Тактика пошуку окуня на видаленні від берега, коли складно обчислити можливий рельєф дна, ґрунтуючись на берегових орієнтирах, може бути наступної. Починаючи з якоїсь умовно першої лунки, через кожні двадцять-пятдесят метрів буряться лунки в якомусь обраному напрямку. Кожна лунка відразу ж перевіряється на наявність риби, для чого досить близько пяти хвилин. Одночасно зі спробами піймати рибу потрібно точно, до сантиметра, стежити за зміною глибини від лунки до лунки, для цього потрібно переносити снасть, не змотуючи лісочку на вудку. Якщо виявлена різка зміна глибини між лунками, то тут і потрібно шукати як верхню, так і нижню брівку. Нерідко окунь краще бере на самому схилі між брівками. Усі наступні лунки бажане робити на відстані не більш десяти метрів один одного, точно випливаючи уздовж «робочої» брівки або схилу. Не можна тільки забувати про те, що в переважній більшості випадків окунь годин до десяти ранку дотримується верхньої брівки йди схилу, потім спускається до нижньої брівки, а після трьох-чотирьох годин дня вертається назад до верхньої брівки, от тільки невідомо, «ночує» чи він на ній або робить ще одне вечірнє телодвижение на глибину. Але в кожному разі себе виправдовує тактика, коли рибалка ранком іде в одному напрямку в пошуках риби, а після обіду вертається назад і перевіряє ці ж лунки, але у зворотному порядку. Доцільність такої тактики визначається тим, що ранком окунь більш активний, і шукати його простіше, але не кожна поклевка супроводжується уловом. По дорозі назад можна не витрачати час на пошуки, а витратити його на цілеспрямоване облавливание найбільш перспективних лунок, у яких раніше були поклевки. Тут також варто сказати кілька слів про «командної» тактику. Я не раз і спостерігав, і сам так ловив із друзями. Тактика полягає в тому, що після того як визначена глибина лову й напрямок руху, поки один рибалка досліджує «зміст» лунки, його товариші йдуть далі й свердлять наступні лунки. Дуже важливо при цьому не «обрубувати» ні товариша, ні себе самого. При наступнім переміщенні можна знову встати першим на шляху руху, а можна перевірити лунку, у якій у попереднього рибалки була піймана риба або була поклевка. По дорозі назад рибалки йдуть по тим самим лунках, один за одним. При такій тактиці виходить, що всі перспективні лунки облавливаются всією командою. А оскільки кожний використовує різні блешні й техніка лову так чи інакше завжди має індивідуальні особливості, те командна тактика дозволяє дуже шви
дко виявити рибу, підібрати ефективну принаду й зрозуміти особливості блеснения. По моєму досвіду, якщо ви маєте намір піймати на блешню великого окуня або судака, те майже завжди краще дотримуватися командної тактики пошуку й лову

Техніка

Техніка блеснения на глибині, і тим більше на плині, відмінна від техніки блеснения на мілині й звязане це, насамперед, з тим, що використовуються більш важкі блешні. Тут також потрібно спочатку визначитися з габаритним розміром блешні, оскільки саме цей параметр найбільш важливий. Уважається, що розмір блешні повинен бути близький до розміру малька-сеголетка в даній водоймі. Після цього можна вибирати блешню по її масі й здатності планувати. При гарнім клюванні цілком можна використовувати добре планувальні важкі блешні, їх жвавий рух і потужний випромінювання коливань не тільки провокує окуня, але навіть може сконцентрувати зграю. Дуже непогано себе зарекомендували блешні, які іноді називають «фінськими». У цих блешень нижня частина вузька й важка, як у відомого «гвоздика», а верхня частина більш легка й широка. Вітчизняна промисловість раніше випускала щось дуже схоже, і така блешня називалася «рибка». Дуже непогано зарекомендували себе блешні, у яких на місці підвісного трійника перебуває трійник у вигляді легені «чортика» з бусинками на гачках. Потрібно тільки мати на увазі, що зазначені блешні вимагають тривалої паузи після падіння, вона може досягати 15 секунд. Техніка блеснения на глибині менш різноманітна через те, що важкі блешні звичайно гірше планують, блисну рідко кладуть на дно. Набагато чаші, навпаки, прагнуть ловити на два^-двох-метр-два вище дена. Особливо це зауваження ставиться до лову у великих, але дрібних водоймах із замуленим ґрунтом. У таких озерах окунь піднімається в полводы вже через кілька днів після льодоставу

Підсадження на блешню

Кілька слів про насадки й наживки на гачку блешні. У цьому питанні найголовніше не зіпсувати гру блешні, тому на гачки дрібн блешень, що планують, припустимо підсаджувати тільки мотиля або одного опарыша. По моєму досвіду, краще цього взагалі не робити, оскільки гра міняється. На такі блешні також я не підвязую червоні нитки, більше того, для того щоб поліпшити гру, я обовязково оснащую блешню дуже маленьким заводним колечком для волосіні й вяжу лісочку за допомогою вільної петлі. При використанні важких блешень і «гвоздиков» цього можна не робити й кріпити блешню до волосіні за допомогою застібки. Якщо блешня оснащена підвісним гачком на ланцюжку, то на нього можна начепити й мотиля, і опарыша, і хробака, і окуневе око, і навіть маленький твистер. Останній може бути досить ефективний, оскільки значно гальмує падіння блешні. Пауза після змаху повинна бути тривалої, тому що окунь звичайно вистачає принаду на гачку через три^-трьох-три-одну-три секунди після повної зупинки. Якщо блешня оснащена підвісним трійником, то на нього краще підсаджувати або одного мотиля, або одного-двох опарышей. У тому випадку, якщо блешня з упаяним гачком, те, по моєму досвіду, на нього краще взагалі нічого не підсаджувати, у крайньому випадку, можна підсадити микровиброхвост або окуневе око. У кожному разі, якщо на гачку перебуває тваринна принада, корисний час від часу повністю зупиняти блешню на одну-дві хвилини й починати блеснение знову. Іноді допомагає наступне приймання. Незалежно від глибини лову й спуска блисну піднімають на 20-30 див і опускають дуже короткими поштовхами з паузами між ними. Приймання допомагає, коли окунь млявий і не бажає ганятися за блешнею. Під час лову на слабкому й середньому плині темп блеснения буде прискореним, руху блешні більш різкий. На сильному плині ловити на вертикальні блешні проблематично, тому їх краще перемінити на блешні з горизонтальною підвіскою, наприклад, на балансири

А. Яншевский «Російська мисливська газета»

Дата: 13 Дек 2009 | Категории: Ловля хищника
«
»

Комменты уже нельзя оставить.

Всё о рыбалке

 

Сентябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Фев    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930  

Архивы

Лучшее видео: